Корея: екуменічний день молитви за примирення
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Зруйнувати стіни розділення: цей заклик лежить в основі Дня молитви, який цього року знову організовує Національна Рада Церков у Кореї, щоб підтримати шляхи миру і примирення на півострові. Цей день відзначається в неділю, найближчу до свята звільнення від японської окупації, спільного для населення обох корейських держав, і цього року припадає на 13 серпня. З роками День молитви здобув підтримку Церков та екуменічних організацій, які виявилися глибоко одностайними в думці, що саме в розбудові миру всі християни можуть жити духовною спадщиною, яка їх об'єднує, щоб свідчити про таємницю єдиної Церкви та дарувати радість і надію світові.
Цього року день молитви набуває особливого значення ще й тому, що згадується 70-та річниця закінчення війни, що створила ситуацію поділу та протистояння, в якій живуть корейці. Рада Церков, яка офіційно виникла в 1946 році, звертається насамперед до християн, просячи їх стати будівничими миру, згідно з вченням Євангелія, але також має на меті залучити всіх чоловіків і жінок доброї волі, в переконанні, що мир повинен будуватися день за днем, за участю всіх, щоб подолати рани, залишені десятиліттями протистояння.
Корейські християни, які переживають сезон зростання кількості та глибокого вкорінення на цій території, підбадьорені також оголошенням про те, що наступний СДМ відбудеться в Сеулі, повинні рухатися в напрямку примирення пам'яті, як першого фундаментального кроку до миру, навіть якщо подолання поділу, здається, стало утопією. Ось чому в тексті, приготованому Радою з нагоди Дня молитви 13 серпня та натхненному уривком з Послання до Ефесян, нагадується, що ситуація не є легкою, оскільки «весняний вітер, який деякий час повівав над Корейським півостровом, зник», а труднощі виникають, перш за все, через те, що, незважаючи на численні прохання корейців про мир, міжнародний контекст, як здається, сприйняв як неминучу ситуацію, сформовану протягом останніх десятиліть. Зіткнувшись з такою ситуацією, в якій слово «возз'єднання», здається, зникло, корейські християни, як зазначається у посланні, покликані розвивати все, що вони робили для примирення і миру, знаючи, що це означає взяти на себе «свій хрест», з яким потрібно долати всілякі негаразди. Й цьому, як наголошується, вони знають, що їх духовно підтримують всі ті, хто в світі відкидає логіку насильства, що проявляється в різних формах.
У тексті на День молитви робиться великий наголос на тому, що поза політикою, яку проводять дві Кореї, корейські християни повинні взяти на себе особисте і спільнотне зобов'язання жити в єдності, починаючи з спільної місії заради миру, бувши переконаними в тому, що саме промовляючи в один голос, можна подолати перешкоди, які послаблюють мир і примирення. Йдеться про побудову шляху миру, який виходить за межі Корейського півострова, хоч і ставить возз'єднання Кореї своєю першочерговою метою, оскільки він визначає молитву як привілейований спосіб перемоги над насильством.
