Урок для синоду від «малої пастви» Монголії
Andrea Tornielli*
Її звуть Руфіна Шамінґерель, вона є душпастирською співробітницею, що в суботу, 2 вересня, звернулася з кількома словами до Папи Франциска під час зустрічі в катедральному соборі в Улан-Баторі. Вона сказала: «Я досі не знаю, як перекласти слово "спільнота" на нашу мову..... Наша Церква перебуває на тій типовій стадії, коли діти постійно ставлять запитання батькам... Нам дуже пощастило, що ми не маємо багато катехитичних книг нашою мовою, але маємо багато місіонерів, які є живими книгами. Я хотіла б підкреслити ефективність синоду і синодальності. Під час синоду наші вірні, особливо душпастирі, змогли ще краще зрозуміти справжню природу Церкви і отримали більш повне бачення наших парафій». Від католицької «маленької пастви» в монгольських степах надходить цінна вказівка для Синоду про синодальність. Синодальна праця, досвідчена тут, дала «краще розуміння справжньої природи Церкви».
Промовляючи після Руфіни, Папа Франциск у своїй промові до католиків Монголії хотів «підкреслити це слово: сопричастя». Тому що, пояснив він, «Церкву не можна розуміти на основі суто функціонального критерію: ні, Церква не є функціональним підприємством», вона «є чимось іншим». Слово "сопричастя" добре пояснює, чим є Церква: «У цьому тілі Церкви єпископ не діє як модератор різних складових, можливо, на основі принципу більшості, але на основі духовного принципу, згідно з яким сам Ісус є присутнім в особі єпископа, щоб забезпечити сопричастя у своєму містичному тілі».
«L’Eglise est une Communion» – це заголовок книги, яку на початку 60-х років минулого століття написав домініканський священик Жером Гамер, майбутній секретар Конгрегації Віровчення та кардинал. Еклезіологія сопричастя, за словами Синоду Єпископів 1985 року, є «центральною і фундаментальною ідеєю в документах Другого Ватиканського Собору».
Папа Франциск неодноразово пояснював, що принцип демократичної гри більшості і меншості не може бути застосований у житті Церкви і не відповідає її природі. Із монгольської столиці Папа сказав: «Єдність у Церкві – це не питання порядку і поваги, ані хорошої стратегії "командної гри"; це питання віри і любові до Господа, це вірність Йому. Ось чому важливо, щоб усі церковні складові єдналися навколо єпископа, який представляє живого Христа посеред свого люду, будуючи те синодальне сопричастя, яке вже є звіщенням і яке дуже допомагає інкультуруванню віри».
Синод, який вже не за горами, є нагодою досвідчити і зростати в усвідомленні того, що означає жити церковним сопричастям не за мирською логікою, не за заздалегідь упакованими індивідуальними чи груповими псевдо-«порядками денними», але наново відкриваючи сопричастя в молитві та взаємному слуханні, піддаючись проводові Святого Духа і здійснюючи, таким чином, конститутивний вимір буття Церквою. Вимір, присутній в Церкві від самого початку.
Отримуючи 26 серпня 2023 р. відзнаку «Це – журналістика», Папа Франциск сказав: «Саме в цей час, коли ми багато говоримо і мало слухаємо, і коли почуття спільного блага ризикує ослабнути, вся Церква вирушила в подорож, щоб наново відкрити слово разом. Ми повинні відкрити це слово: разом. Прямувати разом. Ставити запитання разом. Разом брати на себе відповідальність за спільнотне розпізнавання, що для нас є молитвою, як це робили перші апостоли: це синодальність, яку ми хотіли б зробити щоденною звичкою в усіх її проявах. Саме з цією метою через місяць єпископи та миряни з усього світу зустрінуться тут, у Римі, на Синоді, присвяченому синодальності: разом слухати одні одних, разом розпізнавати, разом молитися».
Із серця Азії, з Монголії, з Церкви, що зароджується, віддаленої від Риму кілометрами, але такої близької серцю Папи, надходить урок для синодальних отців і матерів, які через кілька днів зберуться навколо Наступника святого Петра, щоб молитися, слухати один одного і разом роздумувати над тим, як звіщати Євангеліє людям нашого часу.
_________________________
*Редакціний Директор Дикастерії в справах комунікації
