Блаженна Анна від Ісуса: приклад святості жінки – ніжної й сильної водночас
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
У неділю, 29 вересня 2024 року, Папа Франциск під час Святої Меси, яку він відслужив на стадіоні імені Короля Бодуена в Брюсселі в рамках 46-ї Апостольської подорожі, проголосив блаженною Анну від Ісуса, черницю Ордену Кармеліток Босих. Новопроголошена блаженна разом із святою Терезою Авільською та святим Іваном від Хреста була реформаторкою Кармелітського Ордену та брала участь у заснуванні численних монастирів в Іспанії та за її межами. Вона була сильною особистістю, мала здорову розсудливість і велике милосердя. У своїй проповіді Святіший Отець зазначив, що «у часі, позначеному болючими скандалами всередині і поза християнською спільнотою, вона та її сподвижниці своїм простим і бідним життям, заснованим на молитві, праці та милосерді, змогли привести до віри дуже багатьох людей», додавши, що вона є зразком «“святості жінки” – сильної й ніжної водночас».
Сильне прагнення чернечого життя
Блаженна Анна від Ісуса (уроджена Ана де Лобера-і-Торрес), черниця Ордену Кармеліток Босих, народилася 25 листопада 1545 року в місті Медіна-дель-Кампо в Іспанії. У ранньому віці Ана повністю довірила себе Богородиці. Маючи 10 років вона склала обіт чистоти, а наступного року пообіцяла стати черницею і вступити до найстрогішого ордену, який тільки зможе знайти, і ніколи не шукати власного задоволення. У 1570 році вона вступила до Кармеліток Босих у монастирі Сан-Хосе-де-Авіла. Коли Ану представили матері Терезі, вона прийняла її з радістю і відразу зрозуміла, який дорогоцінний дар послав їй Бог. Отож, перші кроки у богопосвяченому житті вона зробила під особистим проводом святої Терези Авільської. Вона також познайомилася зі святим Іваном від Хреста, який написав для неї коментар до Духовної пісні. 22 жовтня 1571 року Анна від Ісуса склала чернечі обіти в Саламанці, де, відтак, була відповідальною за формування черниць. Була першою настоятелькою Кармелю Беас-де-Сегура в Андалусії і отримала доручення заснувати новий монастир в Ґренаді. Вона також була настоятелькою в Мадриді, коли, через кілька років після смерті св. Терези від Ісуса, їй довелося захищати свою діяльність у справі реформування монастирів. У цій справі вона зверталася до Папи Римського Сикста V, який у 1590 році видав коротке послання «Salvatoris nostri». Однак, наступного року її апеляція була визнана виявом непослуху, отож, її усунули з уряду настоятельки. Сестра Анна була змушена упродовж трьох років залишатися замкненою у своїй келії, позбавлена щоденного Святого Причастя та участі у голосуваннях, що відбувалися в монастирі. Тоді вона дала доказ героїчного смирення, надії та довіри до Бога.
Після переобрання настоятелькою, блаженна Анна від Ісуса від 1604 року засновувала монастирі у Франції: в Парижі, Понтуазі та Діжоні, а від 1607 року – у Фландрії: в Брюсселі, Лувені та Монсі. Пізніше вона сприяла заснуванню в 1612 році Кармелю в Кракові, а в 1619 році – в Антверпені. Здійснювала відвідини монастирів у Франції та решті Європи, незважаючи на численні труднощі. У проводі різними спільнотами виявила особливі дари поради та розсудливості. Вона управляла монастирем у Брюсселі впродовж 13 років, де й померла 4 березня 1621 року.
Служіння справі Засновниці
Блаженна Анна від Ісуса завжди була вірною справі святої Терези Авільської, зібрала всі її твори, сприяючи їх поширенню в Європі. Вона дуже страждала від спротиву кармелітській реформі, яку започаткувала її вчителька. Блаженна глибоко жила харизмою Ордену Кармеліток, запалена любов’ю до Христа і бажаючи наслідувати Пресвяту Діву Марію. Обдарована чутливою споглядальною душею, вона зуміла спрямувати харизму засновниці на користь духовного відновлення тогочасної Європи. У труднощах виявляла незвичайну стійкість і витривалість, вміла вселяти надію й розраду. Черпаючи з глибин духовності св. Терези від Ісуса та св. Івана від Хреста блаженна спрямовувала свою внутрішню подорож до Ісуса, до досконалості чеснот і євангельських порад, тобто до вершини Святої Гори, якою є Христос Господь.
Визнання чеснот та святості блаженної Анни від Ісуса
Завдяки славі святості, яка супроводжувала її за життя і після смерті, почали надходити свідчення про її чесноти й чудеса, внаслідок чого було розпочато процес визнання її героїчних чеснот та беатифікації. В церковних куріях Брюсселя та Малінеса, Антверпена, Турне та інших було розпочато звичайні процеси, які в 1636 році були відправлені до Риму. З 1890 року відбувалися відповідні процеси у відомствах Апостольської Столиці. 28 листопада 2019 року було визнано її геройські чесноти, а 14 грудня 2023 року – чудо за її заступництвом.
