2024.10.28 padre Antonio Spadaro e Papa Francesco

Антоніо Спадаро: останньою енциклікою Папа вказує на основні цінності

Коментуючи зміст енцикліки Папи Франциска «Dilexit nos», о. Антоніо Спадаро, заступник секретаря Дикастерії культури та освіти зазначив, що цей документ є вираженням духовності Єпископа Риму, а також є запрошенням наново відкрити Боже милосердя.

с. Емілія Вандич, СНДМ, – Ватикан

Минулого тижня побачила світ четверта енцикліка Папи Франциска «Dilexit nos» (Він полюбив нас). З цієї нагоди о. Антоніо Спадаро, колишній директор журналу «La Civiltà Cattolica», а тепер заступник секретаря Дикастерії культури та освіти, прокоментував її для ватиканських медіа.

Вияв духовності Папи Франциска

За словами о. Спадаро, Папа Франциск завжди відчував себе «грішником, врятованим любов’ю Господа», і в енцикліці Dilexit nos він запрошує нас наново відкрити Боже милосердя й зрозуміти, як Господь промовляє до нас «через наші внутрішні почуття». Отож, згадана енцикліка є документом, який є «виявом духовності Папи Франциска» і «ключем до розуміння всього понтифікату». Він також пригадав, що до написання першого розділу цієї енцикліки Святішого Отця надихнули тексти про Найсвятіше Серце, які передав його «духовний син» о. Дієго Фарес, аргентинський єзуїт.

Отець Спадаро наголосив, що «дуже важливим етапом цього понтифікату був Рік Милосердя». Тому тема милосердя, а отже, серця, яке стає близьким, ближнім, глибоко люблячим, також лежить в основі правління Папа Франциска. Священник зазначив, що ця енцикліка, а також Апостольське напоумлення Gaudete ed Esultate, є вираженням духовності теперішнього Єпископа Риму і проливають світло на весь понтифікат.

Плодом Божої любові є навернення

Говорячи про особисту зустріч Папи з Христом та духовний досвід, висвітлений в енцикліці, о. Спадаро сказав, що Святіший Отець «завжди відчував себе грішником, врятованим Господньою любов'ю». Пригадуючи перше інтерв’ю з Папою незабаром після його обрання, священник зауважив, що він описував себе саме так. Отож, «пріоритет віддається Господній любові», плодом якої є навернення. «Якщо немає сприйняття любові, немає внутрішнього пізнання Господа, щоб краще любити і йти за Ним, то не може бути і справжнього навернення», – підкреслив священник, цитуючи святого Ігнатія Лойолу. За його словами, «духовність Папи Франциска далека від безтілесних і строгих форм. Він вважає, що духовність глибоко пронизує людську душу, почуття, фізичний вимір людської істоти». Отже, «написання енцикліки про серце означає, що входження в серце Христа дозволяє нам відчути, що нас любить людське серце, сповнене прихильності, почуттів, подібних до наших власних».

Соціальний вимір є плодом духовності Папи Франциска

Заступник секретаря Дикастерії культури та освіти зазначив, що навчання Папи Франциска не є зосередженим лише на соціальному вимірі, як дехто вважає, але «соціальний вимір, Папи є прямим плодом його духовності і також саме духовності Серця Христового». Святіший Отець чітко говорить про це в цій енцикліці: треба мати співчуття до пораненої землі та показує в ній Ісуса, Який простягає руку і зцілює. За словами о. Спадаро, не варто робити різниці між соціальним і духовним магістеріумом, адже серце перебуває в центрі як духовного, так і соціального виміру. Він також зазначає, що навчання, висвітлене в останній енцикліці, певним чином повʼязане з енциклікою Fratelli tutti, і «саме завдяки любові ми можемо встановити братерські зв’язки, а також разом дбати про наш спільний дім», – сказав о. Антоніо Спадаро.

Суспільство втрачає своє серце

Однією з причин, чому Папа вибрав саме цей час, щоб присвятити енцикліку Пресвятому Серцю Ісуса, є «відчуття того, що суспільство втрачає своє серце». Заступник секретаря Дикастерії культури та освіти підкреслює, що останньою енциклікою Папа нагадує світові, позначеному конфліктами і нечутливістю, про фундаментальні цінності. «Він має на увазі війни, загиблих солдатів, той факт, що світ зараз пошматований і живе з великою відкритою раною», – зазначив о. Спадаро. Папа Франциск запрошує нас наново відкрити «обʼєднуючий центр, який надає сенс тому, чим ми живемо, – серце» і відчути себе любленими Богом.

Плекати народну побожність

В енцикліці міститься також прохання не насміхатися над проявами набожності Божого люду, який у своїй народній побожності прагне втішити Христа. Отець Антоніо Спадаро, говорячи про те, яке місце займає народна побожність в навчанні Папи Франциска, каже, що віра простого народу є дуже важливою, і проявляється через побожність, через образність. «Однією з причин, чому християнство може бути в кризі, є те, що воно більше не може знайти слів і образів, щоб виразитися», – каже він, зазначаючи, що «народна побожність – це невичерпне джерело образів, слів, щоб виявити себе», а також те, що «духовність народу, глибоко повʼязана з історією, з людськими почуттями». Він застеріг, що «занадто інтелектуальні, раціональні почуття ризикують абстрагувати людину від її власної реальності», а «саме в народі можна знайти гаряче серце віри».

29 жовтня 2024, 14:45