Кардинал Піццабалла: християни Близького Сходу свідчать вірність Христові
с. Емілія Вандич, СНДМ – Ватикан
У понеділок, 21 жовтня 2024 року, латинський Патріарх Єрусалиму кардинал Пʼєрбаттіста Піццабалла відслужив у базиліці святого Антонія Падуанського в Римі подячну Святу Месу з нагоди канонізації так званих Дамаських мучеників, яких Папа Франциск проголосив святими напередодні. В своїй проповіді кардинал підкреслив значення мучеництва, яке «не є виявом бажання смерті, але вибором, що виражає глибоку любов і найвищу вірність тому, що для нас є найдорожчим». «Саме тому воно є найвищим свідченням віри. Мученики своїм життям показують нам силу вірності Богові, яка залишається непохитною навіть перед обличчям смерті», – зазначив він, додаючи: «Мучеництво, однак, також є пророцтвом, бо воно вказує на новий та інший спосіб витривалості посеред насильства і зла». Проповідник зазначив, що «християнським способом протистояння силі зла у світі є хрест. Бути з Христом на хресті означає не боятися смерті, але зберігати в собі прагнення до самопожертви, до безкорисливої любові, до прощення».
Зберігати живою християнську самобутність
Пригадуючи жест одного з мучеників Дамаску, який перед смертю намагався врятувати євхаристійні дари в кивоті, Блаженніший Пʼєрбаттіста сказав, що «мучеництво також можна розуміти як євхаристійний акт», додаючи, що «якщо Євхаристія – це звершення заповіді любові, це пам’ять про смерть і воскресіння Христа, то мучеництво показує її здійснення в реаліях світу». «Ті, хто віддав своє життя за Євангеліє, допомагають завжди зберігати живою християнську самобутність, яка, перед обличчям логіки світу, де панує сила, почуття вищості, перемоги, багатства та влади, відповідає даром себе, прагненням добра, відвагою прощення, вірністю правді та справедливості, безкорисливою любов’ю», – вів далі кардинал.
Неможливо будувати перспективи миру за допомогою зброї
Відтак Патріарх Єрусалиму зупинився на теперішній ситуації на Близькому Сході, «охопленому ненавистю, релігійним фанатизмом, бажанням помсти і відплати, які є причиною жорстокого насильства, не тільки фізичного, але і в багатьох інших формах», де «так багато християн позбавлені можливостей, прав, піддаються жорстокому ставленню або просто забуті, тільки тому, що продовжують слідувати за Христом». «У певному сенсі, – підкреслив він, – це теж є формою мучеництва».
Патріарх додав, що «ми є свідками ілюзії віри в те, що перспективи миру можна будувати за допомогою зброї. Процвітає почуття недовіри, брак надії, байдужість до смерті та болю інших», що, за його словами, призводить до знищень. У цьому контексті кардинал Піццабалла закликав до покаяння, щоб «попросити у Бога прощення за все це». І визнати, «що також релігії у своїх інституційних формах не показали великої свободи і здатності до пророцтва». Він нагадав, що невелика християнська спільнота Близького Сходу постійно піддається випробуванням, як це було в часах Дамаських мучеників, підкресливши, що, незважаючи на трагедії та страждання, християни цієї землі свідчать «дивовижну вірність Христові», яка виявляється у тому, щоб бути «світлою присутністю Христа: бути словом і ділом, силою життя, пропозицією братерства і гостинності, бажанням добра для всіх, відвагою прощення». «Ми не дозволимо, щоб логіка насильства мала останнє слово, або щоб вона була єдиним голосом на Близькому Сході», – закликав патріарх.
Молитва за вірних у Сирії та Лівані
Кардинал також привітав вірних Сирії, дякуючи їм «за їхню спокійну стійкість протягом цих важких років війни та бідності». «Кров мучеників Дамаску була для вас зерном, яке зміцнило вашу християнську спільноту, яка, незважаючи ні на що, сьогодні не здається, але продовжує свідчити про життя і братерство», – зазначив він.
Молитва пролунала також «за ліванських братів і сестер, які загинули під бомбами в останні дні» і «за братів і сестер Святої Землі, від Гази до Вифлеєму, і аж до Назарету». Кардинал Піццабалла висловив сподівання, що, «незважаючи на бурхливий шторм війни, наша маленька християнська спільнота зуміє працювати для правди й справедливості, співпрацюючи з тими чоловіками і жінками всіх віросповідань, які не бояться взяти на себе зобов’язання будувати спільні перспективи для миру».
