Папа: Споглядання і дія пов’язані між собою
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Молитися та роздумувати, просячи в Господа дару ще більшого поглиблення вашої харизми», аби й надалі залишатися «даром для Церкви та для світу». Таке заохочення знаходимо у посланні, яке Папа Франциск надіслав учасникам Всесвітньої Асамблеї Спільнот Християнського Життя, яка відбувається цими днями в столиці Аргентини місті Буенос-Айресі в контексті 50-річчя заснування.
Вдячність Ісусові за отримані благодаті
Послання адресоване на ім’я Маурісіо Лопеса, що очолює Виконавчу Раду руху, члени якого дотримуються духовності, започаткованої святим Ігнатієм Лойолою, засновником Товариства Ісусового. Звертаючись до 250 делегатів із 70 країн світу, що роздумують над темою «Дбати про отриманий дар і з радістю ділитися ним», Святіший Отець, насамперед, звертає увагу на дари і благодаті, отримані від Господа протягом півстоліття діяльності, заохочуючи всіх до «смиренної подяки», бо «Ісус звернув на вас увагу та довірився вам, незалежно від ваших чеснот».
Це, за словами Папи, «включає покликання та відповідальність за те, щоб виходити назовні та прямувати назустріч ближнім, щоб годувати їх єдиним хлібом, спроможним наситили серце людини – Христовою любов’ю». З цього випливає заохочення не допустити того, щоб піддатися дезорієнтації «гностичної примарності».
Христос перебуває в немічному людському тілі
Папа-єзуїт нагадує, що в центрі ігнатіянської духовності, якою надихаються Спільноти Християнського Життя, перебуває прагнення бути «споглядальними в дії». «Контемпляція та дія, – пише він, – це два виміри, що стоять разом, бо ми можемо увійти до Божого серця лише через Христові рани та знаємо, що Христос присутній в голодних, простих, відкинених, похилих віком, хворих, в’язнях, в усіх проявах вразливості людського тіла».
Дозволити Христовій любові формувати
За словами Святішого Отця, це «стиль християнського життя», що побудований на «інтенсивному духовному житті» та на «праці» означає «піддатися формуванню Ісусовою любов’ю, маючи Його ж почуття та постійно запитуючи себе: Що я зробив для Христа? Що я роблю для Христа? Що я повинен зробити для Христа?».
Завершуючи своє послання, Папа дякує членам Спільнот Християнського Життя «за посвяту та любов до Церкви і до ближніх», заохочуючи їх «і надалі уприсутнювати Христа в усіх середовищах», надаючи «апостольського сенсу» всім видам своєї діяльності.
