Декалог як відбиток Христа. Папа підсумував цикл повчань про Божі заповіді

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

У Христі Декалог перестає бути засудом, стаючи істиною людського життя – прагненням любові, радості, миру, довготерпіння, лагідності, доброти, вірності, тихості, здержливості. На цьому наголосив Папа Франциск, підсумовуючи під час загальної аудієнції, яка в середу, 28 листопада 2018 р., відбулася в залі Павла VI у Ватикані, цикл повчань, присвячений десяти Божим заповідям.

Прагнення серця як свідчення пройденого шляху

Святіший Отець запропонував підсумувати пройдений шлях у світлі ключової теми, якою є прагнення. Він нагадав, що відправною точною цих роздумів була вдячність, «як основа стосунків довіри й слухняності», адже «Бог нічого не вимагає, не давши перед тим набагато більше». Він запрошує до вдячності, аби «визволити від обману ідолопоклонства», бо ж «шукання свого здійснення в ідолах цього світу» веде до поневолення. Це включає «процес благословення та визволення», що є «справжнім відпочинком».

«Це визволене життя стає прийняттям нашої особистої історії та примирює нас з тим, що ми пережили від дитинства й досі, роблячи нас дорослими та спроможними належно оцінити дійсність свого життя та людей, яких зустріли в ньому. Ступаючи цим шляхом, входимо у стосунки з ближнім, які, починаючи від любові, виявленої Богом в Ісусі Христі, є покликанням до краси вірності, великодушності та справжності», – сказав Папа, підсумовуючи зміст попередніх катехиз.

Потребуємо нового серця

«Щоб жити так, тобто, в красі вірності, великодушності та справжності, ми потребуємо нового серця», – вів далі Святіший Отець, пояснюючи, що ота «пересадка» серця відбувається через дар «нових прагнень», які в нас вливає Божа благодать, особливим чином, «через десять заповідей, які Ісус привів до повноти», як Він про це говорить у «Нагірній проповіді».

«У дійсності, – сказав Папа, – в спогляданні життя, описаного Декалогом, тобто, вдячного, вільного, автентичного, благословляючого, дорослого, такого що оберігає та любить життя, вірного, великодушного та щирого, ми, майже цього не помічаючи, опиняємося перед Христом. Декалог – це Його рентгенівський знімок, що описує Його немовби фотонегатив, у якому проглядається Його обличчя, як на священній плащаниці. І так Святий Дух робить плідним наше серце, вливаючи до нього прагнення, які є Його даром: прагнення Святого Духа».

Сповнення закону, а не заперечення

За словами Святішого Отця, завдяки цьому відкриваємо, що означає, що Господь Ісус прийшов не для того, аби скасувати закон, але щоб сповнити його. Й у той час, як «закон згідно з тілом» був збором приписів і заборон, «згідно зі Святим Духом» той же закон стає життям. І тоді негативне вираження «не кради», «не убий», тощо, перетворюється у позитивне наставлення: любити, зробити місце для ближнього у своєму серці…

«У Христі, і лише в Ньому, Декалог перестає бути засудом і стає справжньою істиною людського життя, тобто, прагненням любові, – саме тут народжується прагнення чинити добро, – прагненням радості, миру, довготерпіння, лагідності, доброти, вірності, тихості, здержливості», – підкреслив Папа.

Мотив шукання Христа в Декалозі

Отож, «метою шукання Христа в Декалозі» є зробити плідним наше серце, щоб воно «завагітніло любов’ю та відкрилося на Христове діло». Тому, коли людина, як зауважив Святіший Отець, «засвоює прагнення жити по-Христовому», вона «відчиняє двері для спасіння, яке не може не прийти, Бо Бог-Отець є щедрим».

Нове життя

«Якщо існують лихі прагнення, які нищать людину, Святий Дух вкладає в наші серця святі прагнення, що є паростком нового життя. Нове життя, у дійсності, не є титанічними зусиллями з метою бути послідовими з приписом, нове життя є Божим Духом, що починає провадити нас до Своїх плодів у блаженній гармонії між нашою радістю від того, що нас люблять, та Його радістю любити нас», – сказав Папа, підсумовуючи, що Декалог для християн є «спогляданням Христа, щоб відкритися на прийняття Його серця, щоб отримати Його прагнення та Святого Духа».