Папа: Ніколи не забуваймо казати: «Отче»
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Молитва в Новому Завіті прагне досягти суттєвого, прямуючи аж до зосередження на одному лише слові: «Авва – Отче». З цього зауваження Папа Франциск розпочав своє повчання під час загальної аудієнції, що відбулася в середу, 16 січня 2019 р., в залі Павла VI у Ватикані. Відправною точкою цих роздумів стали слова святого Павла з Послання до Римлян: «Бо ви не прийняли дух рабства, щоб знову підлягати боязні, але прийняли дух усиновленя, яким кличемо: “Авва! -Отче!”».
Радикальна новизна християнської молитви
«Пізнавши Ісуса та почувши Його проповідь, християнин уже більше не сприймає Бога як тирана, якого слід боятися, вже більше не має страху, але відчуває, як у його серці розквітає довіра до Нього: може говорити з Творцем, призиваючи Його: “Отче”. Цей вираз є настільки важливим для християн, що часто зберігся в своїй оригінальній формі», – зауважив Папа, вказуючи на те, що святий Павло вживає арамейський термін «Abbà». І це рідкісний випадок в Новому Завіті, коли арамейські вислови не перекладені грецькою мовою.
«Слід уявити собі, – додав він, – що в цих арамейських словах залишився немовби записаним голос Самого Ісуса. Вони вшанували слово, вжите Ісусом. Тож у першому слові “Отче наш” відразу знаходимо радикальну новизну християнської молитви».
Дитина в обіймах татуся
Святіший Отець підкреслив, що в цьому випадку не йдеться лише про застосування символу, про постать батька, як пояснення Божої таємниці, але про влиття у своє серця, так би мовити, «Ісусового світу». Якщо спроможемося на це, то зможемо по-справжньому молитися «Отче наш». Бо сказати «Abbà» – це щось «інтимнішого та зворушливішого», ніж просто називати Бога «Отцем». Бо арамейське слово «Abbà» перекладається як «Татусь», «Тато». Тож промовляючи вустами «Отче», в своєму серці ми покликані промовляти: «Тату», мати такі стосунки з Богом, як дитина зі своїм татусем.
«У дійсності, ці вислови вказують на любов, тепло, на щось такого, що перекосить нас у дитячий вік: образ дитини, повністю огорнутої обіймами батька, який відчуває до неї безмежну ніжність. І тому, дорогі брати й сестри, для того, щоб молитися, необхідно мати серце дитини», – сказав Папа Франциск.
У світлі притчі про милосердного батька
Сенс цих слів, як зауважив далі Святіший Отець, нам краще пояснюють Євангелії. Зокрема, глибшого сенсу молитва «Отче наш» набирає після прочитання притчі про милосердного батька. Можемо, наприклад, уявити собі, як цю молитву промовляє розкаяний блудний син в обіймах батька, й відкриємо, як ці слова «набирають життя та сили». Тоді з нашого серця зринає запитання: «Чи ж це можливо, що Ти, о Боже, знаєш лише любов? Що Тобі невідома ненависть?». На що Він відповість: «Я знаю лише любов».
«Батько в цій притчі має у своєму способі поведінки щось такого, що дуже нагадує дух матері. Адже саме матері, передусім, прощають своїм дітям, виправдовують їх, постійно співпереживають з ними, не перестають любити навіть і тоді, коли вони вже більше нічого не заслуговують», – мовив Наступник святого Петра, додаючи, що для того, аби «розвивалася християнська молитва», вистачить лише цього одного слова: «Abbà».
Вистачить одного слова
«Бог шукає тебе, навіть якщо ти не шукаєш Його. Бог любить тебе, навіть якщо Ти забув про Нього. Бог відкриває в тобі красу навіть тоді, коли ти думаєш, що даремно змарнував свої таланти. Бог не лише батько, але й мати, що ніколи не перестає любити своє створіння», – вів далі Папа, зазначивши, що існує «виношування», що триває набагато більше, ніж оте дев’ятимісячне фізичне, «виношування», яке «породжує нескінченне коло любові». Тому для християнина молитися означає просто сказати: «Abbà», тобто, «Тату».
І навіть якщо трапиться так, що ходитимемо «стежками, далекими від Бога», або ж потрапимо «в самотність, що змушує нас почуватися покинутими в світі», або ж помилимося та будемо почувати себе «паралізованими почуттям провини», також і тоді «можемо ще знайти сили, щоб молитися, починаючи від слова: Отче». «Він не ховатиме від нас Свого обличчя», – підсумував Папа, закликаючи «ніколи не забувати казати: Отче».
