Папа: Боже царство поширюється лагідністю, а не насильством
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Сповнився час, і Царство Боже близько; покайтеся і вірте в Євангеліє», – ці Христові слова, якими Спаситель розпочав Своє проповідування в Галилеї, стали відправною точкою роздумів Папи Франциска, якими він поділився під час загальної аудієнції в середу, 6 березня 2019 р., коментуючи друге прохання з молитви «Отче наш»: «Нехай прийде царство Твоє».
Святіший Отець зауважив, що згадані Ісусові слова не є погрозою, але «радісним звіщенням». Христос не хоче спонукати до навернення, посіявши страх чи почуття провини. Навпаки, Він приносить «Добру Новину спасіння», на основі якої запрошує навернутися. Кожен запрошений «повірити в Євангеліє – Боже володарство наблизилося до Його дітей».
Ознаки царства
«Знаки приходу цього царства різноманітні, всі вони позитивні», – підкреслив Папа, вказуючи на те, що Ісус розпочав Своє служіння, заопікувавшись хворими як тілом, так і духом, тими, хто зазнавав суспільного виключення, грішниками, на яких всі інші дивилися зневажливо, і також тими, «які були ще більшими грішниками від них, але вдавали праведників». Сам Ісус перераховує ознаки царства, кажучи: «Сліпі бачать і криві ходять; прокажені очищуються і глухі чують; мертві воскресають і вбогим проповідується Добра Новина».
Чому так повільно?
Як зауважив далі Святіший Отець, хоч прийшов Ісус, світ ще досі «позначений гріхом», населений величезною кількістю страждаючих, позначений війнами та різними формами експлуатації. Це все вказує на те, що «Христова перемога ще не сповнилася до кінця» й «чимало людей досі живуть із замкненим серцем». І саме в цьому контексті з уст християнина злинає: «Нехай прийде Твоє царство», немовби кажучи: «Отче, потребуємо Тебе, щоб Ти був Володарем між нами».
«Іноді запитуємо себе: чому оте царство сповняється так повільно? Ісусові подобається говорити про Свою перемогу притчами. Наприклад, Він каже, що Боже царство схоже до поля, на якому разом ростуть добре зерно та кукіль: найгіршою помилкою було би втрутитися відразу, вириваючи зі світу те, що здається бур’яном. Бог не такий як ми, Бог є терпеливим. Не за допомогою насильства встановлюється у світі Його царство: стилем його поширення є лагідність», – сказав Наступник святого Петра.
Засів надії
Отож, хоч Боже царство і є «найбільшою силою», але не «відповідно до критеріїв світу». Саме тому здається, що воно не досягає більшості. Воно, як навчав Ісус, схоже до закваски, дрібка якої заквашує все тісто, чи до малого зерна гірчиці, шо виростає настільки, що стає пристановищем для птахів.
«В цій “долі” Божого царства можна розгледіти життєвий шлях Ісуса: також і Він був для Своїх сучасників незначним знаком, подією, загалом, невідомою для офіційних істориків того часу. Він Сам назвав Себе “зерном пшениці”, що помирає в землі, щоб принести “великий плід”. І символ зерна є дуже промовистим», – зауважив Папа, наголошуючи, що «Бог завжди нас випереджує, завжди вражає нас. Завдяки Йому після ночі Страсної П’ятниці настає світанок Воскресіння, здатний просвітити надією ввесь світ».
Підсумовуючи, Святіший Отець закликав «засівати» слова: «Нехай прийде царство Твоє» серед «наших гріхів і поразок», дарувати їх людям, «пригнобленим життям», тим, хто боровся за справедливість, але йому здається, що надаремне, бо «у цьому світі завжди панує зло». Відповідь на це все дасть молитва «Отче наш», повторюючи «слова надії», сказані Самим Господом: «Я прийду швидко». А Ісус «щодня приходить у Свій спосіб», тож молячись словами: «Нехай прийде Твоє царство», слід почути, як Він каже: «Так, надходжу, я прийду швидко».
