Папа: Христос сьогодні запитує кожного: «Чи любиш ти Мене? Ким Я є для тебе?»
о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан
«Апостоли Петро та Павло стоять перед нами як свідки. Вони ніколи не втомлювались звіщати, жити місією, прямуючи вперед від землі Ісуса аж до Риму. Тут вони про Нього засвідчили аж до кінця, віддавши життя як мученики. Якщо вдамося до коріння їхнього свідчення, то побачимо їх як свідків життя, свідків прощення та свідків Ісуса», – мовив Святіший Отець, розпочинаючи свою проповідь під час Святої Меси, яку він очолив у базиліці Святого Петра у Ватикані з нагоди урочистості Святих Верховних Апостолів Петра й Павла.
Свідки життя
Спершу Глава Католицької Церкви вказав на те, що життя святих Верховних Апостолів не було безхмарним та прямолінійним. Як Петро, так і Павло належали до побожної верстви населення: Петро належав до тих учнів, яких Христос покликав першими (пор. Ів. 1, 41), а Павло відзначався ревністю за передання предків (пор. Гал. 1, 14). Незважаючи на це, вони робили великі помилки: Петро тричі відрікся Господа, а Павло переслідував першу спільноту Ісусових учнів. Обох здивували відверті запитання Учителя: «Симоне Йонин! Чи любиш ти Мене більш, ніж оці?» (Ів. 21, 15); «Савле, Савле! Чого Мене переслідуєш?» (Діянь Ап. 9, 4). Петро відчує великий біль з причини тих слів Ісуса, а Павло від них втратить тимчасово зір. «Ісус кличе їх по-імені і змінює їхнє життя. І після тих усіх перипетій Він довіряє їм, отим двом розкаяним грішникам. Можемо запитати себе: “Для чого Господь не дав нам двох праведних свідків, з чистим посвідченням та непорочним життям? Чому Петро, якщо був Іван? Чому Павло, а не Варнава?”», – запропонував застановитись Єпископ Риму.
Свідки покори
Відповідаючи на ці запитання Наступник апостола Петра наголосив, що у всьому цьому криється велике повчання для кожного із нас. Відправна точка християнського життя не полягає в тому, щоб бути гідними: з тими, які вважали себе праведними та гідними, Христос зміг довершити дуже мало. «Коли ми вважаємо себе кращими за інших, – це початок кінця. Господь не творить чудес у житті тих, які вважають себе праведними, але для тих, які знають, що вони є потребуючими. Його не притягає те, що ми молодці, не за те Він нас любить. Він любить нас такими, якими ми є, і шукає людей, які не вважають себе самодостатніми, але готові відкрити Йому своє серце», – наголосив Єпископ Риму, додаючи, що святі Апостоли Петро й Павло були саме такими: відкритими, прозорими перед Богом. Петро відразу сказав до Ісуса: «Я грішна людина» (див. Лк. 5, 8); Павло написав: «Я найменший з апостолів, я недостойний зватись апостолом» (див. 1 Кор. 15, 9).
Протягом свого життя святі Верховні Апостоли завжди залишались покірними: Петро був розп’ятий головою вниз, бо не вважав себе гідним бути розіп’ятим так само, як Ісус, а Павло завжди вказував на свою незначущість, на що вказує також і його ім’я, що означає «малий». «Вони зрозуміли, що святість не полягає у піднесенні, але в тому, щоб схилятись: це не підняття в рейтингах, але щоденне ввірення власної убогості Господеві, Який вчиняє великі речі з покірними», – зазначив Папа.
Свідки прощення
Продовжуючи свою проповідь, він вказав також й на те, що святі апостоли, пам’ять яких ми цього дня урочисто вшановуємо, є для нас також свідками прощення. «В своїх упадках вони віднайшли силу милосердя Господа Бога, Який їх відродив. В Його прощенні вони знайшли мир та нестримну радість», – продовжив Наступник святого Петра, вказуючи на те, що святі Петро та Павло, незважаючи на всі свої помилки та падіння, змогли подолати почуття вини за зраду й переслідування християн. «По-людськи вони програли. Але вони знайшли любов, що є значно більшою від їхніх упадків, знайшли таке сильне прощення, яке спроможне вилікувати також і їхні почуття провини. Лише тоді, коли досвідчуємо Божого прощення, справді народжуємось вдруге», – мовив Папа Франциск, наголошуючи на тому, що саме від Святого Таїнства Сповіді розпочинаємо новий шлях і віднаходимо себе самих.
Свідки Ісуса
За словами Святішого Отця, святі Верховні Апостоли Петро й Павло, окрім того, що є свідками життя та прощення, є також свідками Ісуса. Спаситель запитав в апостола Петра про те, що люди кажуть, Ким Він є? Хоча й одні Його вважали Іваном Христителем, інші – Іллею чи Єремією, або одним із пророків, Петро з переконанням відповів, що Ісус є Христом (пор. Мт. 16, 13.14.16). Петро називає Його Месією, тобто Тим, на Кого очікують. Отож, слово «Месія» вказує не на минуле, а на майбутнє, на Того, Хто прийде і принесе у світ Боже помазання. «Ісус – це не минуле, а теперішнє і майбутнє. Не далекий персонаж, якого лише пригадуємо, але Той, до Якого Петро звертається на «ти»: Ти – Христос.
На переконання Глави Католицької Церкви, святий Петро є свідком живого Ісуса, а бути Його свідком не означає визнавати історію Ісуса, але – жити історію любові разом із Ним. А таке свідчення, за словами Папи, народжується від особистої зустрічі з Христом. Також і в центрі життя святого Павла бачимо живу особу Ісуса Христа, Який для апостола не був лише прикладом, центром, але – життям! Він пише: «Для мене бо життя – Христос» (Фил. 1, 21).
Маючи перед очима цих двох свідків Ісуса, Папа закликав кожного записати себе самих, чи ми, бува, не залишилися у минулому?! Бо може трапитись так, що ми цікавимося різними темами про Спасителя, читаємо різні сайти та журнали, які пишуть про Церкву та священні речі, тобто, бажаємо почути те, «що кажуть люди», замість того, щоб бути справжніми свідками Ісуса Христа, які б щодня казали: «Господи, Ти є моїм життям». «Просімо благодаті, аби не бути літеплими християнами, які живуть наполовину, які дозволяють любові охолонути. Віднайдімо наше коріння в щоденних стосунках з Ісусом і в силі Його прощення. Як і Петра, Ісус запитує також і тебе: “Ким Я є для тебе?”; “Чи ти любиш Мене?" Нехай ці слова ввійдуть в наше серце і запалять бажання не вдовольнятись мінімумом, але прагнути максимуму, бути також живими свідками Ісуса», – закликав Святіший Отець.
