Папа: Хворі потребують лікування не лише тіла, але й своєї гідності

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Турбота віруючих про бідних не може обмежуватися лише наданням певної допомоги, але вимагає також уважності любові, що шанує іншого як особу. На цьому, посилаючись на своє минулорічне послання з нагоди Всесвітнього дня бідних, наголосив Папа Франциск, зустрічаючись у п’ятницю, 6 вересня 2019 р., вранці, із персоналом і пацієнтами лікарні в кварталі Зімпето, передмісті Мапуто.

Цей медичний заклад, розрахований на 2000 пацієнтів, був відкритий минулого року. Тут лікують від СНІДу, туберкульозу та жіночих онкозахворювань, як також надають безкоштовні та якісні медичні послуги мешканцям навколишніх кварталів. Заклад включений до програми “DREAM”, яку з метою подолання СНІДу та недоїдання в Африці від 2002 року здійснює Спільнота святого Еґідія. Касілда Массанґо, Координаторка цієї програми в Мозамбіку та керівниця осередку «DREAM» при лікарні в Зімпето, звернулася до Святішого Отця з привітальним словом, розповівши про особисту боротьбу зі СНІДом, який не став для неї вироком.

З нагоди відвідин спільнота лікарні подарувала Папі єпископський жезл, виготовлений із деревини, видобутої із завалів, спричинених циклоном Ідай. Матеріалом послужили елементи покрівлі зруйнованого будинку.

Вухо, відкрите до мовчазного волання

Промовляючи до присутніх, Папа Франциск побудував свої роздуми навколо притчі про милосердного самарянина. За його словами, всі ті, хто приходять до цієї лікарні, схожі до того чоловіка, обдертого розбійниками, що лежав на узбіччі дороги. Й ті, хто подбав про створення цієї лікарні та працює тут, «не обійшли здалеку й не пішли далі своєю дорогою», як священик і левіт з притчі.

«Цей осередок показує нам, що були ті, які зупинилися й зворушилися, не піддалися спокусі сказати що “тут вже нічим не зарадиш”, що “це лихо неможливо побороти” й сміливо взявся до роботи, шукаючи вирішення. Ви, як сказала Касілда, почули мовчазне волання, майже нечутне, численних жінок, численних людей, які жили з почуттям сорому, марґіналізовані, всіма осуджувані», – наголосив Святіший Отець.

Вираження Ісусового Серця

Таким чином, за словами Глави Католицької Церкви, всі ті, хто різними способами належать до цієї медичної спільноти, стають «вираженням Ісусового Серця», аби ніхто не вважав, що волання потребуючих «кануло в порожнечу». Вони є «знаком спільності», який дає відчути «активну присутність брата чи сестри».

«Бідні потребують не доручення, але особистого залученням тих, хто чує їхнє волання. Турбота віруючих не може обмежитися лише наданням допомоги, яка є необхідною та провидінною на початковому етапі, але вимагає тієї уважності любові, що шанує іншого як особу та шукає його добра», – сказав Папа, цитуючи своє послання на минулорічний Всесвітній день бідних і вказуючи на те, що таке наставлення допомагає зрозуміти, що самого лікування недостатньо, цілісне вирішення проблеми потребує також повернення гідності.

Покора, що допомагає простягнути руку

Далі Святіший Отець звернув увагу на те, що на «цьому безмірному полі», яке відкрилося завдяки слуханню, відчувається також обмеженість, що полягає в нестачі найрізноманітніших засобів. «Програма, яку ви розвинули й яка пов’язала вас з іншими місцями в світі, є прикладом покори визнання власних обмежень та креативності праці в мережі», – сказав Папа, вказуючи на те, як часто співпраця з іншими організаціями, які навіть не спонукувані вірою, а лише людською солідарністю, допомагає надавати допомогу, яку самостійно надати не було би можливим, як, наприклад безкорисливий волонтерський внесок людей різних професій, які протягом багатьох років причинилися до вишколу місцевих спеціалістів.

Уважність до симптомів недуги «спільного дому»

Папа також звернув увагу на те, як згадане слухання «найслабших між убогими, тобто, хворих» вводить нас у контакт із ще однією «тендітною частиною світу». Маються на увазі «симптоми недуги», які можемо побачити в ґрунті, воді, повітрі та живих істотах.

«Ви змогли це зрозуміти, й оце слухання привело вас до шукання сталих засобів у енергозабезпеченні, в збиранні та зберіганні води, ваші рішення на користь мінімального впливу на довкілля є зразковою моделлю, прикладом для наслідування, беручи до уваги надзвичайний стан, викликаний знищенням планети», – сказав він.

Божий завдаток

Підсумовуючи, Святіший Отець зауважив, що притча про милосердного самарянина завершується тим, як пораненого приведено до заїзду, власникові якого виплачено завдаток, обіцявши при поверненні покрити решту видатків. За його словами, такі жінки як Касілда та сто тисяч дітей, які можуть «писати нову сторінку історії, визволившись від ВІЛ/СНІДу», всі ті, хто усміхається, зустрівши турботу про свою гідність, «є частиною зарплатні», яку залишив Господь.

«Другу частину Господь виплатить, “коли повернеться”, й це повинно переповнювати вас радістю: коли ми від’їдемо, коли повернетеся до щоденних обов’язків, коли ніхто вам не аплодуватиме, не хвалитиме вас, й надалі приймайте тих, які приходять, виходьте шукати поранених і знедолених на периферії. Не забуваймо, що їхні імена, записані на небі, мають поруч приписку: це благословенні Отця мого».