Папа: Держава повинна підтримати сім’ї та молодь

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Випередивши на одну годину запланований час приземлення, Airbus A340-313 авіакомпанії «Air Madagascar» з Папою на борту прибув перед 18:00 місцевого часу 10 вересня 2019 р., до римського міжнародного аеропорту Чампіно. Перед тим, як повернутися до Ватикану, Святіший Отець відвідав базиліку Santa Maria Maggiore, де склав подяку Пречистій Діві Марії за супровід під час відвідин Мозамбіку, Мадагаскару та Маврикію, помолившись і поклавши квіти перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці «Salus Populi Romani».

Діти – скарб убогих

Під час понад дев'ятигодинного перельоту Глава Католицької Церкви, згідно зі звичаєм, відповів на запитання журналістів. Перші запитання, як звичайно поставили представники відвідуваних країн, запитуючи про враження. Для Святішого Отця не існує прекраснішого жесту, як люди, що підносять на вулицях, якими він проїжджає, своїх дітей. Це було й на Філіппінах, у Колумбії, і на Мадагаскарі. «Діти – це скарб убогих», – сказав він.

У цьому контексті Папа згадав майже мільйон вірних, що зібралися на Святу Месу в Антананаріву, сидячи на землі, засвідчивши віру, випробувану вітром, але також голодом і злиднями. «Там були бідні, були люди, які перебуваючи там, не мали що поїсти, але були радісними», – зазначив він, додаючи, що це був народ «який хотів побути з Папою», й він не забуде цієї картини. З цього випливає також пересторога остерігатися тих людей, які «віддаляються від цього всенародного почуття радості», адже «смуток самотності» є однією з перших ознак тих, «які забувають про своє культурне коріння».

Сім’я і молодь: обов’язок держави

На противагу Африці, що має «молоде життя», бачимо «бабцю Європу», яка перестала народжувати дітей. Святіший Отець поділився особистим баченням демографічної кризи на старому континенті. «Думаю, що коренем цього є добробут», – сказав він, вказуючи на ту прив’язаність, що спонукає віддавати перевагу не багатству, яким є дитина, а сурогатам життя, наповненого благами, спокоєм, але, водночас, зневірою майбутнім. У цьому контексті він згадав про те, як Прем’єр-міністр Маврикію розповів йому про своє бажання впровадити безкоштовну освітню систему для молоді. Папа підкреслив, що «держава повинна заопікуватися сім’єю та молоддю. Це обов’язок держави допомогти їм прямувати вперед».

Мир – це прощення, а не тріумфування

Роздумуючи над тривалим мирним процесом у Мозамбіку, здійснюваним за підтримки Спільноти святого Егідія, Наступник святого Петра звірився журналістам, що відвідування місць, де поминаються жертви звірств війни, викликає у нього сльози. Тож не повинні звучати «труби тріумфу», оскільки мир, як і на кожному місці, є «тендітним», вимагаючи поводження з собою немов з немовлям, що включає також «багато прощення».

Представник з Мозамбіку попросив також поділитися думками про ксенофобію, поширену в його країні, на що Папа зазначив, що не йдеться про лише африканську проблему. «Ксенофобія – це хвороба», – ствердив він, та сама, що минулого століття привела до нацизму й фашизму, до виправдання расових законів чи, якщо йдеться про Африку, розпалюючи трайбалізм, привела до жахливого геноциду в Руанді. «І дуже часто ксенофобія мчить на хвилі політичних популізмів».

Із побуту в Африці Святіший Отець також особливо оцінив характер міжрелігійного братерства, пережитого в різний спосіб у трьох відвідуваних країнах. «Релігійна пошана є важливою, – підкреслює він, – тому я закликаю місіонерів не займатися прозелітизмом». За його словами, релігійна пропозиція, що шукає прозелітів і не навчає «поклонятися Богові в істині» просто «не є християнською».

Людяна комунікація

Як він обіцяв під час перельоту до Африки, Папа надав слово представниці іспанського інформагентства EFE, що відзначає 80-річчя. Не виключаючи можливого візиту до Іспанії, він зазначав, що віддає перевагу «найменшим країнам». Поставлене запитання дало йому змогу поділитися своїми думками про роль комунікації.

За його словами, пріоритет повинен полягати в тому, щоб досягти факту, відокремлюючи його від його оточення. Змішання двох аспектів несе загрозу знищення першого. Крім того, додає Святіший Отець, «комунікація повинна бути людяною, тобто, конструктивною, сприяти зростанню іншого», і ніколи не повинна бути «інструментом війни».

Колоніалізм і довкілля

Інші запитання спонукали Главу Католицької Церкви перенестися на часто експлуатовані терени. За його словами, міжнародні організації повинні звернути особливу увагу на колишні колонізаторські країни, які повертаючи свободу підпорядкованим народам, завжди мають спокусу «відійти з чимось у кишені». Водночас, більше, ніж географічним колоніалізмом, якого сьогодні практичного не залишилося, він переймається «ідеологічним», що йде проти природи народу в ім’я «гомогенізації, що касує ідентичність».

Щодо захисту довкілля, що теж було серед тем, порушених в Африці, Папа нагадує, що слід «захищати біорозмаїття, що є нашим життям, кисень, що є нашим життям», згадуючи також про зусилля Ватикану на користь «plastic free». А щодо корупції, яку часто змальовують як ендемічне африканське лихо, наголосив: «Капоралат (нелегальне сезонне працевлаштування у сільському господарстві, що експлуатує робітників) маємо ми, в Європі, його не вигадали африканці. Домашня робітниця, що отримує третину від того, що повина – це не африканці вигадали, обдурені та експлуатовані проституцією в центрах наших міст жінки – не африканська вигадка. В нас також існує це визискування, не лише довкілля, але й людини».

Схизма та лагідність

Врешті, одне із запитань посилається на критику його понтифікату з боку американців. «Критика, – зазначив Святіший Отець, – походить не лише від американців, вона існує всюди, також і в Курії. Ті, які її висловлюють, принаймні, мають перевагу в чесності». А щодо можливої схизми, він зауважив, що в Церкві завжди існує така можливість. «Я не боюся схизм, молюся, аби їх не було». За його словами, схизма завжди є «елітарним відокремленням, викликаним ідеологію, відірваною від доктрини». Зокрема, закам’яніла мораль може натхнути «можливі псевдо схизматичні християнські стежки, які не приведуть до чогось доброго», а тому слід «бути поміркованими з людьми, які переживають ці спокуси, бо вони переживають проблеми, ми повинні супроводити їх з лагідністю».