Папа: служіння – це мірило віри
с. Лідія Короткова, СНДМ – Ватикан
Після завершення Святої Меси, яку Папа Франциск очолював у базиліці святого Петра у Ватикані вранці 6 жовтня 2019 року з нагоди відкриття Надзвичайної Асамблеї Синоду Єпископів, присвяченої Амазонському регіонові, він проказав Марійську молитву «Ангел Господній» разом із вірними, що зібрались на площі святого петра у Ватикані.. Перед її проказуванням Святіший Отець прокоментував уривок з Євангелії від святого Луки (Лк 17, 5-10), в якому Ісус наголошує на силі віри, навіть і найменшої.
Процитувавши прохання апостолів: «Додай нам віри», Святіший Отець наголосив, що ми повинні часто повторювати цю прекрасну молитву. А на це прохання Христос відповів двома прикладами: гірчичним зерном та готовністю слуги. «Якщо би ви мали віру, хоч як зерно гірчичне, сказали б цій шовковиці: “Вирвися з корінням і посадися в морі, – і вона б послухала б вас» (пор Лк 17,6).
«Шовковиця – це міцне дерево, глибоко вкорінене в землі й стійке до вітрів, – сказав Папа. – Ісус, таким чином, хоче дати зрозуміти, що віра, хоч і маленька, може мати силу, щоб викорінити навіть шовковицю; а потім пересадити її в море, що ще неймовірніше: але немає нічого неможливого для того, хто має віру, бо не покладається на свою силу, але на Бога, Який все може».
Далі Святіший Отець підкреслив, що віра, порівняна з гірчичним зерном, не є зарозумілою та впевненою в собі, але є вірою, яка в своєму смиренні відчуває велику потребу в Бозі і в своїй покорі повністю Йому довіряє. Це віра, яка дає нам можливість з надією дивитись на злигодні життя, допомагає нам «прийняти поразки й страждання, усвідомлюючи, що зло ніколи не має й не буде мати останнього слова».
Але, як можемо зрозуміти, чи ми насправді маємо віру, тобто, чи вона, хоч і невеличка, є справжньою, чистою, щирою? Відповідаючи на це питання Його Святість сказав, що Ісус пояснив це, вказуючи, що мірилом віри є служіння. Христос це робить за допомогою притчі, яка, на перший погляд, може трохи збентежити, бо представляє образ владного й байдужого господаря. Але саме така поведінка господаря підкреслює справжню суть притчі, тобто готовність слуги. Таким чином, Ісус хоче сказати, що такою є віруюча людина стосовно Бога: вона повністю ввіряється Божій волі без жодних розрахунків чи вимог.
«Це ставлення до Бога також відображається в поведінці в суспільстві, – сказав Святіший Отець. – Воно проявляється в радості служіння один одному, вже в цьому знаходячи свою нагороду, а не у визнанні та перевагах, які могли би з того випливати». Саме цього навчає Ісус, закінчуючи притчу: «Як зробите все, що звелено вам, кажіть: Ми слуги непотрібні, виконали те, що повинні були зробити» (Пор. Лк 17,10).
Папа Франциск наголосив, що вислів «слуги непотрібні» – це вираз смирення й готовності, що вчинили так багато добра для Церкви й звертає увагу на правильне наставлення, щоб трудитись у Церкві: смиренне служіння, приклад якого нам дав Ісус, вмиваючи ноги апостолам (пор Ів 13,3-17).
«Нехай же Пречиста Діва Марія, Жінка віри, допоможе нам прямувати цим шляхом. Звернімось до Неї напередодні свята Пресвятої Діви Розарію, єднаючись з вірними зібраними в Помпеях на традиційній благальній молитві», – сказав на закінчення Святіший Отець.
7 жовтня в католицькій Церкві латинського обряду відзначається літургічний спомин Пресвятої Діви Марії Розарію (вервиці). Благальну молитву до Пресвятої Богородиці Вервиці, – «Помпейське благання» – уклав блаженний Бартоло Лонґо, що заснував в італійському місті Помпеї санктуарій, де почитається чудотворний образ Пресвятої Богородиці Вервиці. Образ Помпейської Божої Матері втішається дуже великою пошаною в Італії, широко поширене також і набожество – Помпейська новенна.