Папа: Ми скликані, щоб служити, поставивши в центрі Божий дар

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Святий апостол Павло, найбільший місіонер в історії Церкви, допомагає нам “творити Синод”, “прямувати вперед разом”: те, що він пише до Тимотея, здається зверненим до нас, Пастирів на служінні Божому людові», – цими словами Папа Франциск розпочав проповідь, виголошену під час Святої Меси з нагоди відкриття Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, яку він у неділю, 6 жовтня 2019 року, відслужив у базиліці Святого Петра у Ватикані. Синодальне зібрання на тему «Амазонія: нові шляхи для Церкви та цілісної екології» триватиме до 27 жовтня.

Наша радість – у служінні

Зосередивши свої роздуми на другому читанні, проповідник розпочав із перших же слів: «Я нагадую тобі, щоб ти розпалював Божий дар, який є в тобі через покладання моїх рук». «Ми є єпископами, бо отримали Божий дар. Ми не підписали угоду, не отримали контракт про працевлаштування, але руки, покладені на голову, щоб, у свою чергу, бути піднесеними руками, що заступаються перед Господом, і руками, простягнутими до братів і сестер. Ми отримали дар, щоб стати дарами. Дар не купується, не вимінюється і не продається: його отримується та дарується», – мовив Святіший Отець.

За його словами, якщо цей дар присвоїти, поставивши себе в центрі, пастирі перетворюються в функціонерів. Однак, з огляду на отриманий дар, життя єпископа призначене для того, щоб служити. Про це також нагадує євангельський уривок, в якому говориться про «непотрібних слуг». Це вказує на те, що Христовий учень не служить задля вигоди, але даром прийнявши, даром віддає. «Вся наша радість перебуває в служінні, бо нам послужив Бог, Який став нашим слугою», – сказав Папа, закликавши єпископів почуватися «покликаними сюди, щоб служити, поставивши в центрі Божий дар».

Розпалювати дар

Для того, щоб бути вірними цьому покликанню, святий Павло говорить про необхідність «розпалювати дар». Бо цим даром є «палюча любов до Бога і до ближніх». Вогонь же «помирає», якщо його не підживлювати, гасне, коли його покриває попіл.

«Якщо все залишається таким, яким є, коли наші дні позначені реченням “завжди так робилося”, тоді дар марнується, приглушений попелом страхів та турботою про збереження status quo», – зазначив Папа Франциск, цитуючи Апостольське напоумлення свого попередника Венедикта XVI «Verbum Domini», в якому той наголошував, що Церква не може обмежуватися «душпастирством підтримання», бо ознакою зрілості церковної спільноти є «місіонерський порив».

Дух не боязні, а розсудливості

Святий Павло писав до Тимотея: «Те добре, що довірене тобі, збережи Святим Духом», а також: «Бог не дав нам духа страху, але духа сили, любові й поміркованості». Зауваживши, що апостол протиставляє страхові розсудливість, Святіший Отець поділився думками про те, чим є ота чеснота. Насамперед, він навів слова Катехизму, який стверджує, що вона не є «боязливістю чи страхом» але «є чеснотою, яка робить наш практичний розум здатним в усяких обставинах пізнавати наше істинне добро й вибирати властиві засоби».

«Розсудливість не є ні нерішучістю, ні захисним механізмом. Це чеснота пастиря, який для того, аби служити мудро, вміє розпізнавати, є чутливим до новизни Святого Духа. Тож розпалювати дар Святим Духом – це протилежність тому, аби залишати речі такими, якими вони є, нічого не роблячи. А бути вірними новизні Святого Духа – це благодать, про яку ми повинні просити в молитві. Нехай же Він, що творить новими всі речі, дарує нам сміливу розсудливість, надихне наш Синод до оновлення шляхів Церкви в Амазонії, щоби не згасло полум’я місії», – побажав Глава Католицької Церкви.

Божий вогонь не пожирає

Посилаючись на старозавітний образ неопалимої купини, проповідник зауважив, що Божий вогонь горить, але не згорає. Це полум’я любові, «що освічує, зігріває й дає життя», а не вогонь, що нищить і пожирає. Тож коли винищуються народи й культури, то це не Божий, а світський вогонь. Однак, дуже часто Божий дар був не пропонований, а насильно накинений, як же часто «євангелізація підмінювалася колонізацією». Вогонь, підживлюваний руйнівними інтересами, «не є євангельським».

«Боже полум’я – це тепло, що приваблює та згуртовує воєдино. Воно підтримується взаємообміном, а не зиском. Пожираючий вогонь, натомість, розгоряється тоді, коли існує бажання просувати лише власні ідеї, творити свою власну групку, спалювати різноманітності, щоб уніфікувати всіх і все», – сказав Папа.

Бути готовими свідчити до кінця

«Не соромся свідчити про нашого Господа, ні мене – Його в’язня. Але перенось зі мною злигодні за Євангеліє силою Бога», – закликає святий Павло свого послідовника Тимотея. Як підкреслив Святіший Отець, звіщення Євангелія – це «головний критерій життя Церкви, її місія та ідентичність». Трохи далі Апостол народів пише, що готовий «на ливну жертву», чим нагадує про те, що звіщати Євангеліє означає «жити жертовністю, свідчити до кінця, ставати всім для всіх, любити аж до мучеництва». Євангелію служимо «не могутністю світу, але виключно Божою силою, завжди перебуваючи в смиренній любові».

«Дорогі браття, – підсумував Папа, – разом погляньмо на розп’ятого Ісуса, на Його серце, проколене списом задля нас. Розпочинаймо звідтіля, бо звідсіль виплив дар, який породив нас, звідтіля був вилитий Святий Дух, Який оновляє. Звідтіля почуваймося покликаними, всі й кожен, до того, щоб віддати життя. Численні брати й сестри в Амазонії носять важкі хрести й очікують визвольного утішення Євангелія, ніжних обіймів любові Церкви».