Папа: шукання Божої справедливості допомагає знайти сенс життя

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Згідно із Біблією, гора – це місце, де об’являється Бог і де Він дає про Себе знати: "Піднімись до мене", – сказав Господь до Мойсея (див. Вих. 24, 1). Це гора, вершина якої не осягається волюнтаризмом чи кар’єризмом, а лише уважним, терпеливим та делікатним слуханням Учителя на роздоріжжях  подорожі», – розпочав свою  проповідь Глава Католицької Церкви під час Святої Меси на стадіоні "Tokyo Dome" в столиці Японії. Свою проповідь він побудував навколо нагірної проповіді Ісуса Христа, наголосивши, перш усього, на тому, що ми покликані підійматись угору до Господа. Вершина тієї гори перемінюється на рівнину, даючи нам можливість завжди по-новому споглядати все те, що нас оточує.

Правдива свобода у Христі

В Ісусі Христі, як зазначив Папа, знаходимо вершину того, що означає бути людиною, та бачимо шлях, який веде нас до повноти; у Ньому знаходимо нове життя, в якому досвідчуємо свободу, усвідомлюючи, що ми є улюбленими Божими дітьми. «Однак, ми свідомі того, що протягом цього шляху ця синівська свобода може бути придушена та ослаблена, коли ми залишаємося в'язнями замкненого кола тривоги та конкурентності, або, коли ми зосереджуємо всю свою увагу та найкращі сили на наполегливий і шалений пошук продуктивності та споживацтва як єдиного критерію для вимірювання та підтвердження нашого вибору або окреслення того, ким ми є і скільки вартуємо», – додав Папа, вказуючи, що така поведінка може призвести до того, що людина стане нечутливою до важливих речей. Переконання у тому, що все можна виробити, купити та контролювати, пригнічує та ув’язнює душу людини.

Економічний розвиток

«Тут, в Японії, в суспільстві з дуже добре розвинутою економікою, як сьогодні вранці на зустрічі мені розповіла молодь, існує чимало суспільно ізольованих людей, які марґіналізовані, не здатні зрозуміти сенс життя та їхнього власного існування. Дім, школа, спільнота, які повинні бути місцями, де кожен підтримує та допомагає іншому, дедалі частіше погіршуються задля надмірного суперництва у пошуках заробітку та ефективності», – наголосив Святіший Отець, зазначаючи, що такий стан речей відбирає у багатьох людей мир та душевну рівновагу.

Шукати спершу Божого Царства

Слова Ісуса, які закликають нас не хвилюватись, але довіряти, стають для нашої душі немов бальзам: «Не турбуйтеся вашим життям». (див. Мт. 6, 25). Це не є запрошенням ігнорувати те, що відбувається навколо нас, або з байдужістю ставитися до наших щоденних занять і обов'язків; навпаки, це заклик відкрити наші пріоритети на значно ширший горизонт і, таким чином, шукати спочатку Боже Царство та його справедливість, а все інше нам додасться (див. Мт 6, 33).

За словами Папи, Господь не каже нам, що їжа, одежа, інші основні потреби, не є необхідними, але заохочує переосмислити наші щоденні вибори, щоб не потрапити в пастку пошуку успіху будь-якою ціною, навіть ціною життя. Зісвітчена поведінка, що прагне і бажає лише власної вигоди чи користі у цьому світі, та егоїзм, що скерований на осягнення особистого щастя, окрім того, що перешкоджають розвиткові насправді гармонійного та гуманного суспільства, вчиняють нас нещасними та поневоленими.

Бути на сторожі життя

Далі Папа Франциск звернув увагу на те, що всі ми, як християнська спільнота, покликані оберігати життя та мудро і сміливо свідчити про те, що кожне життя потрібно прийняти таким, яким воно є: з усією його крихкістю та незначністю, а часто навіть з усіма його суперечностями та відсутністю сенсу.

«Ми покликані бути спільнотою, що розвиває педагогіку, здатну прийняти все, що не є ідеальним, все те, що не є світлим, ані очищеним, але через це не є менш гідним любові. Чи ж можливо, щоб хтось з причини інвалідності або слабкості був не гідним любові? Невже, хтось через те, що він чужинець, або через те, що помилився, захворів чи був ув’язнений, став не гідним любові?», – запитує Глава Католицької Церкви, відразу ставлячи у приклад самого Ісуса Христа, Який обіймав прокажених, сліпих і паралізованих, приймав фарисеїв та грішників, навіть злочинця на хресті, пробачав також і тим, які прибивали Його до хреста.

Покликання звіщати Євангеліє життя

Підсумовуючи свою проповідь, Папа Франциск зазначив, що звіщення Євангелія життя запрошує і вимагає від нас, як від спільноти, стати “польовим госпіталем”, готовим лікувати рани і завжди пропонувати шлях примирення і прощення. Адже для християнина єдиною можливою мірою, згідно з якою можна судити іншу людину та кожну ситуацію, є співчуття Небесного Отця до всіх Його дітей.

«З’єднані з Господом, співпрацюючи та завжди діалогуючи з усіма чоловіками та жінками доброї волі, а також з тими, які мають інші релігійні переконання, можемо перетворити себе на пророчу закваску суспільства, що дедалі більше захищає і піклується кожним життям», – закінчив Святіший Отець.