Папа: Церква навіть у кайданах з материнським серцем приймає шукачів Бога

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Подорож святого Павла, що була, водночас, подорожжю Євангелія, підтверджує, що людські маршрути, пережиті у вірі, можуть стати простором передавання Божого спасіння через Боже слово, що є активною закваскою історії, здатною перемінювати ситуації та завжди відкривати нові шляхи», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи під час загальної аудієнції в середу, 15 січня 2020 року, заключну, 20-ту з черги, катехизу, присвячену Діянням Апостолів, що завершуються розповіддю про перебування святого Павла в Римі.

Щедрий засів

Святіший Отець звернув увагу на те, що Діяння Апостолів завершуються описом прибуття Апостола народів до Риму, не його мученицькою смертю, але «щедрим засівом Божого слова». Таким чином, розповідь святого Луки, побудована на подорожі Євангелія світом, «підсумовує динамізм Божого слова, яке є нестримним, прагнучи завжди бігти вперед, щоб звіщати всім спасіння».

У Римі святий Павло зустрічає своїх братів у Христі, тепла гостинність яких вказує на те, наскільки «бажаним й очікуваним було його прибуття». Апостолові дозволено обрати помешкання на власний розсуд, що перебувало під охороною, так би мовити, перебувати під «домашнім арештом».

Євангеліє – сповнення обіцяного вибраному народові

Як зауважив Папа, незважаючи на своє становище в’язня, святий Павло мав змогу зустрітися з впливовими юдеями й пояснити їм, чому він покликався на кесаря, та говорити з ними про Боже царство. На основі Священних Писань, він старався переконати їх щодо Ісуса, «показуючи послідовність між новизною Христа та “надією Ізраїля”». Він визнає себе «до глибини євреєм», а в Євангелії, тобто, звіщенні про умерлого й воскреслого Христа, бачить «сповнення обітниць, даних вибраному народові».

«Після цієї першої неформальної зустрічі, – вів далі Святіший Отець, – яка зустріла доволі відкритих юдеїв, відбулася більш офіційна, під час якої протягом цілого дня святий Павло звіщає Боже царство й старається відкрити своїх співрозмовників на віру в Ісуса, покликаючись на “Мойсеїв закон і пророків”, як він сам каже. Оскільки не всі були переконаними, він викриває закам’янілість серця Божого народу, що стала причиною засуду, із захопленням оспівуючи спасіння народів, які, натомість, виявилися чутливими до Бога та здатними слухати слово Євангелія життя».

Боже слово неможливо закути в кайдани

Папа зазначив, що на цьому місці автор Діянь Апостолів завершує свій твір, показуючи нам не смерть святого Павла, а динамізм його проповіді, динамізм Божого слова, яке неможливо закути в кайдани. Хоч «позбавлений свободи пересуватися», апостол вільний промовляти, щедро засіваючи Боже слово. І святий Павло чинить це «з повною сміливістю та без перешкоди», приймаючи у найнятому помешканні всіх охочих слухати звіщення про Боже царство та пізнати Христа.

«Цей дім, відкритий для всіх сердець, що перебувають в пошуках, є образом Церкви, яка навіть переслідувана, перекручувана й закута в кайдани, ніколи не втомлюється приймати з материнським серцем кожну людину, щоби звіщати їй любов Отця, що стала видимою в Ісусі», – сказав Святіший Отець, побажавши:

«Дорогі браття й сестри, нехай же наприкінці цього шляху, прожитого разом, слідуючи за ходом Євангелія світом, Святий Дух оживить в кожному з нас покликання були сміливими та радісними євангелізаторами. Нехай вчинить також і нас, як святого Павла, здатними наповнювати наші домівки Євангелієм, перетворюючи їх у горниці братерства, в яких приймають живого Христа, Який виходить нам назустріч в кожній людині та в кожній епосі».