До джерел місії, що не є нашим починанням

Andrea Tornielli

Послання Папи Франциска до Папських Місійних Організацій – це сильний текст, конкретний у своїх вказівках, що вказує на єдине дійсне джерело місіонерської діяльності Церкви та, водночас, хоче запобігти деяким патологіям, які можуть перекрутити саму ж місію, називаючи їх на ім’я.

Папа пояснює, що місія не є плодом застосування «світських систем і логіки активної праці чи технічно-професійної компетенції», але зроджується із «всенаповняючої радості», яку нам «дарує Господь» і яка є плодом Святого Духа. Ця радість, яку ніхто не може дати собі сам, є благодаттю. Бути місіонерами означає відображати великий і незаслужений одержаний дар, тобто, відображати світло Іншого, як місяць відображає сонце. «Свідками у кожній людській ситуації, – пише Папа, – є ті, хто підтверджує зроблене кимось іншим. В цьому значенні й лише в цьому значенні ми можемо бути свідками Христа та Його Духа». Йдеться про mysterium lunae (таїнство місяця), дуже близьку тему для Отців Церкви перших віків, які прекрасно усвідомлювали, що Церква крок-за-кроком живе Христовою благодаттю. Як і місяць, Церква також не випромінює власне світло, й коли надто вдивляється у себе саму чи покладається на власні вміння, перетворюється у самодостатнє буття, що вже нікому не дарує світла.

Джерелом цього послання є зміст Апостольського напоумлення «Evangelii gaudium», тексту, в якому накреслено шлях триваючого понтифікату. Папа Франциск нагадує, що звіщення Євангелія та визнання християнської віри є чимось іншим, ніж будь-які прояви політичного, культурного, психологічного чи релігійного прозелітизму. Церква зростає в світі завдяки привабливості, і «якщо йдемо за Ісусом щасливі від того, що Він нас привабив, інші помічають це. І можуть захопитися цим».

Із послання до ПМО стає очевидним намір Папи приборкати тенденцію вважати місію чимось елітарним, що повинно керуватися та здійснюватися через розроблені за столом програми, впроваджуючи в життя стратегії, результатом яких є усвідомлення через обмірковування, нагадування, активну діяльність і вишкіл. Із оприлюдненого папського тексту стає також очевидним, що Єпископ Риму вважає цю загрозу існуючою, а тому значення його слів виходять за межі Папських Місійних Організацій, до яких звернені. Щоб запобігти самодостатності, бажанню командувати та делегуванню місіонерської діяльності «вищому класові спеціалістів», які вважають народ охрищених інертною масою, яку слід надихати та мобілізувати, Папа Франциск нагадує про деякі характерні ознаки християнської місії: вдячність і безкорисливість, покора, близькість до життя людей там, де вони перебувають, і якими вони є, особлива увага до малих і бідних.

(Опрацював: о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ)