«TerraFutura: Діалоги з Папою Франциском про цілісну екологію»
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Alessandro Di Bussolo – Ватикан
Франциск – Папа, що як кардинал не до кінця розумів наполегливі заклики бразильських єпископів на захист Амазонського регіону, але згодом пережив «екологічне навернення» і сьогодні невтомно нагадує про обов’язок дбати про наш спільний дім. Карло Петріні – італійський письменник, активіст, засновник антиспоживацього руху «Slow food», що пропагує здорове харчування, дбаючи про збереження місцевої гастрономічної культури та розвиток локальних сільськогосподарських екосистем. Обох їх поєднує п’ємонтське коріння, а плодом їхньої зустрічі стала книга «TerraFutura (МайбутняЗемля). Діалоги з Папою Франциском про цілісну екологію», що вийшла у світ 9 вересня 2020 року.
Ґенезис «Laudato si’»
Під час першої розмови, що відбулася 30 травня 2018 року, через три роки після оприлюднення енцикліки «Laudato si’», яку Карло Петріні окреслює як документ з надзвичайним потенціалом, який вплинув на екологічний і соціальний дискурс, Папа розповів про ґенезис цього документа. Він говорить про те, що це плід праці багатьох людей, вчених, богословів і філософів, які дуже йому допомогли. Отримавши від них матеріали, він трудився над «фінальним упорядкуванням тексту».
Важливість цих роздумів і тем, яких він торкався, Святіший Отець, за його словами, збагнув під час зустрічі з тогочасним міністром екології Франції, прибувши у листопаді 2014 року до Страсбурга на зустріч з Європейським Парламентом. Міністр виявила велике зацікавлення до документа, про який на той час було відомо лише те, що він стосуватиметься теми спільного дому й соціальної справедливості.
«Там я усвідомив, що очікування зростали і що всі чекають на сильний голос у цьому напрямку. Й усе пішло добре: після її публікації я побачив, що більшість людей, тих, кому на серці лежить майбутнє людства, прочитали та оцінили, використовують її, коментують і цитують. Думаю, що вона була загальноприйнятою», – зазначає Папа.
«Екологічне навернення» Хорхе Маріо Берґольйо
Святіший Отець також розповів про те, що його уважність до теми довкілля розвивалася поступово. Він звірився, що цей шлях розпочався 2007 року під час зустрічі латиноамериканського єпископату в Апаресіді в Бразилії, в якій він брав участь як Буенос-Айреський архиєпископ і голова комісії, що редагувала підсумковий документ. Папа згадує, що тоді не дуже розумів поведінку бразильських єпископів, які при кожній нагоді говорили про «великі проблеми Амазонії» і про їхні екологічні та соціальні наслідки. На цих питаннях також наполягали еквадорські та колумбійські ієрархи…
«На початку також і я не розумів цих тем. Пізніше, коли взявся досліджувати це питання, прийшло усвідомлення, я усунув завісу. Думаю, що правильним є залишити всім час на зрозуміння. Водночас, однак, необхідно поспішати в переміні наших парадигм, якщо хочемо мати майбутнє».
Енцикліка для всіх
В той час, як Карло Петріні, агностик і колишній комуніст, говорить про труднощі в будуванні мостів діалогу між світом «віруючих» та світськістю, Святіший Отець підкреслює, що «Laudato si’» є точкою дотику для обох, «бо написана для всіх». В діалозі не йдеться про те, щоб «згладжувати відмінності та конфлікти, а навпаки, слід вивищити їх і, водночас, долати задля вищого блага».
Важливе місце в переміні мислення займають індивідуальні практики, зміни, за словами Папи, починаються від кожного з нас, на побутовому рівні. «Слід подолати егоїзм, відкидати думку, мовляв, можу експлуатувати Матір-Землю, бо Мати-Земля – велика, а тому повинна дати мені все, чого хочу. Це повністю хвора ідея, яка не може не привести нас до колапсу».
Папа також повертається до поняття цілісної екології, вкотре пояснюючи, що «Laudato si’» не є «зеленою» енциклікою чи екологістським текстом, але «соціальною енциклікою». Бо це ми, люди, «першими є частиною екології», людину та довкілля неможливо відокремити.
Нести Євангеліє у світ – інкультурувати його
Під час обміну думками про біорозмаїття, Папа наголосив, що йдеться про «спадщину, яка дозволяє жити на цій планеті», про неоціненне багатство, яке ми, однак, «нашою виробничою та економічною моделлю», знищуємо так, ніби воно нас не цікавить. У контексті того, що згадана Амазонія є «покладами біорозмаїття», співрозмовники торкнулися важливості цінування духовності й культури тубільних народів і теми інкультурації віри.
«Ми можемо всі молитися в той самий спосіб, але це нищить людську біорізноманітність, яка, насамперед, є культурною. Ні! Кожен нехай молиться відповідно до власної культури! Й звершує Святі Таїнства згідно з власною культурою», – наголосив Папа, вказуючи на існування в Церкві різних обрядів, які зродилися в різних культурах. В цьому контексті він порівняв критику на свою адресу за вислів «ми потребуємо Амазонської Церкви» із диспутами тогочасних римських богословів із місіонером Маттео Річчі, який хотів інкультурувати Євангеліє в Китаї. «Церква не зрозуміла Його, зачинивши, фактично, двері перед Євангелієм у Китаї».
Перша розмова завершилася похвалою з боку Карла Петріні на адресу місіонерів, які свідчать Євангеліє через лікарню для індіанців у бразильській Амазонії, не вдаючись до прозелітизму. Папа Франциск у цьому контексті нагадав, як Венедикт XVI в Апаресіді наголошував, що Церква розростається не через прозелітизм, але привабливість, тобто, свідчення.
«Й тому я злюся, коли кажуть, що Венедикт є консерватором. Венедикт XVI був дійсним революціонером! У багатьох речах, які він зробив, у багатьох речах, які він сказав, він був революціонером».
Не вистачить екологізму, потрібна соціальна справедливість
Друга зустріч співрозмовників відбулася 2 липня 2019 року, за три місяці до Спеціальної Асамблеї Синоду Єпископів, присвяченого Амазонії, на який Папа запросив Карла Петріні як спостерігача. Тож відповідаючи на запитання про те, чого він очікує від цього заходу, Святіший Отець сказав, аби він запалив «плідну дискусію», запустивши в оборот «енергії та ідеї». Йдеться про «великі теми наших днів», такі як довкілля, біорозмаїття, інкультурація, соціальні стосунки, міграція, рівність, а не про те, чи допустити одружене священство.
Всі ці теми розглянуті також в енцикліці «Laudato si’». І не йдеться про екологізм, якого самого не є достатньо. «Говоримо про те, яку маємо модель співжиття та майбутнього і про те, як його будувати: ставкою є величезне питання соціальної справедливості, яка також і сьогодні, у взаємопов’язаному й, на перший погляд, процвітаючому світі, в якому живемо, дуже далека від здійснення».
У цьому контексті Глава Католицької Церкви схвалює молодіжний рух на захист довкілля. За його словами, його мало цікавить, чи за виступами Ґрети Тумберґ «хтось стоїть», бо якщо її активізм спонукає мільйони юнаків і дівчат мобілізуватися, слід радіти. «Мене цікавить реакція молоді, бо крім турботи про майбутнє, вони повинні зайнятися й теперішнім».
Ні популізмові, що визискує тих, які перебувають в труднощах
Діалог поступово перейшов до звинувачень на адресу Папи Франциска за його зусилля й заклики у сфері прийняття та інтегрування мігрантів. Тих, які вважають, що він «збився з курсу, приймаючи ромів у Ватикані», Святіший Отець запитує: «Ця закритість куди приведе?». Адже живемо в Європі, «яка не народжує дітей» та «забула про свою історію, побудовану на міграціях протягом століть». Притаманною ознакою нашого часу є те, що «набирає сили популізм».
«Популізм не має нічого спільного з народом, навпаки, він утискає його душу, ув’язнює його найпозитивніший і благородний дух. Популізм працює над народом, але без народу, експлуатує інстинкти людей, які перебувають у труднощах, показуючи на неприятеля, якого слід побороти, виключно з підтекстом здобування влади».
Церква і приємність
Співрозмовники, серед іншого, обмінялися думками й про те, як їжа може бути «засобом будування мостів». Папа нагадав, що для формування дружніх стосунків слід неодноразово спожити спільну трапезу. Бо коли «не ставиться у центрі їжа задля їжі, але взаємини між людьми», трапеза стає «посередником цінностей і культур».
Захищаючи приємність від їжі, що не є «надмірністю, але поміркованістю», гість дорікнув Святішому Отцеві, мовляв, католицька Церква завжди «дещо умертвляла приємність, ніби йдеться про щось, чого слід уникати». Папа не погоджується з такою думкою, підкреслюючи, що Церква засуджувала «нелюдські приємності, вульгарні», але приймала «людяні, помірковані».
«Приємність походить безпосередньо від Бога, вона не є ні католицькою, ні християнською, ні якоюсь іншою, а просто божественною. Приємність під час їди потрібна для того, аби ївши, ми підтримували себе в доброму здоров’ї, так само як сексуальна приємність створена для того, щоб вчинити любов прекраснішою та гарантувати продовження виду».
Час на зміни
Третя розмова в «Домі святої Марти» між Папою Франциском та Карлом Петріні відбулася 9 липня 2020 й не могла не обертатися навколо пандемії Covid-19. За словами письменника, людство, пригноблене цим надзвичайним станом, потребує слів надії. Святіший Отець нагадує, що людство розтоптане цим вірусом, але також «багатьма вірусами, які ми виростили», «несправедливими вірусами», як от «дика ринкова економіка, насильницька соціальна несправедливість». Щоб знайти надію, він пропонує скерувати погляд на периферії. Потрібна здорова децентралізація, «новий спосіб розуміння економіки, новий протагонізм народів».
Як зазначив письменник, після пандемії всі говорять про сподівання на зміни, натомість, ми є свідками «повернення до передніх цінностей». «Це правда, що деякі працюють над цим поверненням. Але ми повинні приготувати щось іншого. Альтернативу! Й перемогти з цією альтернативою», – наголосив Папа, додаючи, що якщо дехто намагається говорити про зміни «після трьох мазків фарбою», то це зовсім не є змінами.
Діалог між поколіннями
Не забракло згадки про наполягання Святішого Отця «на діалогові між старими й молодими», беручи до уваги й той факт, що сьогоднішнє покоління батьків під впливом «культури добробуту втратило пам’ять про коріння, але літні люди ще мають її». Тож якщо батьки ослаблені «добробутом і споживацтвом», на школі лежить завдання відновити «мову думки, серця та рук», але в гармонії. В іншому випадку формуватимуть «технологів, які, можливо, із поступом будуть замінені штучним інтелектом, який не має серця та не знає ніжності».
Папа згадав, що його великий викладач філософії стверджував, що якщо людина не вміє гратися з дітьми, то не є зрілою. Тож він, як сповідник, завжди запитує батьків про те, чи вони граються зі своїми дітьми.
