Папа: Пропозиція Ісуса є мудрою, бо любов, хоча здається слабкою, перемагає

о. д-р Теодосій Р. Грень, ЧСВВ – Ватикан

«Боже слово говорить нам сьогодні про мудрість, свідчення та обітниці», – цими словами Папа Франциск розпочав свою проповідь під час першого Євхаристійного богослуження на іракській землі, яке він очолив у суботу, 6 березня 2021 р., ввечері у халдейському катедральному соборі Святого Йосифа. Це була Божественна Літургія в халдейському обряду, відома також як Літургія святого Томи. Частини богослужіння відбувалися халдейською, арабською та італійською мовами, а молитва вірних прозвучала також сурат-арамейським діалектом, курдською, туркменською та англійською мовами. На богослужінні були присутні президент з дружиною, ієрархи некатолицьких Церков і церковних спільнот. Задля вимог дистанціювання, до храму змогло потрапити небагато вірних. Учасники молитви також заповнили подвір’я.

Мудрість

«Мудрість на цих землях плекалась з давніх часів. Її пошук завжди захоплював людину; однак, часто люди, які мають більше засобів, можуть набути більше знань і мати більше можливостей, в той час, як ті, хто мають менше, залишаються відсуненими на узбіччя. Це неприйнятна нерівність, яка сьогодні поширилася. Але Книга Мудрості вражає нас, змінюючи перспективу. Вона стверджує, що "малі заслуговують милосердя, а сильні будуть суворо покарані" (Муд. 6, 6). Для світу ті, які посідають менше, є відкинутими, а ті, які мають більше, втішаються привілеями. Проте, не так є для Бога: ті, хто має більшу владу, піддаються строгішому іспитові, тоді, як найменші є Божими привілейованими», – мовив Наступник святого Петра, додаючи, що таку переміну довершив Ісус Христос, «уособлення Мудрості», звіщаючи Свої Блаженства.

У них Він здійснив повну переміну: убогі, ті, що плачуть, переслідувані є блаженними. Іноді, людина, яка живе за словом Ісуса Христа, може пережити сумнів: «Чи такою поведінкою я не ризикую бути потоптаним іншими? Чи пропозиція Ісуса справді є вигідною? Чи в такому разі я не перебуваю в програшному становищі?». На переконання Папи, відповідь є однозначне «ні», адже такого роду поведінка не означає програш, а свідчить про мудрість людини.

«Пропозиція Ісуса є мудрою, бо любов, яка є серцем Блаженств, навіть якщо вона видається слабкою в очах світу, насправді перемагає. На хресті вона виявилась сильнішою від гріха, у гробі вона перемогла смерть. Це та сама любов, яка вчинила мучеників переможцями в час випробування, а скільки їх було в минулому столітті, більше, ніж у попередніх! Любов – це наша сила, сила багатьох братів і сестер, які також і тут зазнали пересудів та кривд, жорстокого поводження та переслідування заради імені Ісуса. Але в той час, як сила, слава та марнославство світу минають, любов залишається: як апостол Павло сказав нам, "вона ніколи не переминає" (1 Кор. 13, 8). Отже, жити Блаженствами, – це вчиняти вічним те, що минає; це принести небо на землю», – додав він.

Свідчення

Другою точкою проповіді Святішого Отця стало питання про те, як потрібно практикувати Блаженства. «Вони не вимагають робити надзвичайні вчинки, чинити подвиги, які перевищують наші можливості. Вони вимагають щоденного свідчення. Блаженний той, хто живе лагідно, хто практикує милосердя там, де перебуває, хто зберігає своє серце в чистоті там, де він живе. Аби стати блаженним, потрібно не вряди-годи бути героями, але щодня бути свідками. Свідчення – це шлях, аби втілити мудрість Ісуса. Саме в такий спосіб змінюється світ: не владою чи силою, а Блаженствами. Тому що так чинив Ісус, до кінця переживши те, що заповів на початку. Все полягає у свідченні любові Ісуса», – вів далі проповідник, пригадуючи повчання святого апостола Павла, який порівнював любов до великої любові, яку до людини виявляє Бог у Своїй терпеливості.

«Впродовж історії людина не переставала зраджувати завіт із Ним, впадати у звичні гріхи, і Господь, замість того, щоб втомитись та відійти, щоразу залишався вірним, прощав, починав заново. Терпеливість щоразу починати все спочатку – це перша якість любові, адже любов не розчаровується, а завжди починає спочатку. Вона не засмучується, а піднімається знову; не падає духом, але залишайтеся творчою. Перед злом вона не піддається, не опускає руки. Хто любить, той не закривається у собі, коли щось іде не так, а відповідаює на зло добром, пам’ятаючи переможну мудрість хреста. Свідок Бога робить наступне: він не пасивний, фаталістичний, не живе відповідно до обставин, інстинкту і моменту, але завжди з надією, адже ґрунтується на любові, яка "все зносить, в усе вірить, усього надіється, все перетерпить" (1 Кор. 13, 7)», – наголосив Єпископ Риму, закликавши кожного замислитись над тим, а як ми реагуємо на ситуації, які для нас не є сприятливими, перед обличчям ворожості з боку інших, тощо.

Обітниці

На переконання Папи Франциска, мудрість Ісуса, яка втілюється в Блаженствах, вимагає свідчення і пропонує винагороду, вміщену у Божих обітницях. Можемо зауважити, що кожне блаженство закінчується обітницею: осягне Царство Небесне, буде утішений, насититься, побачить Бога… (пор. Мт, 5, 3-12). «Божі обіцянки забезпечують незрівнянну радість і не розчаровують. Але як вони звершуються? Через наші слабкості. Бог благословляє тих, які до кінця прямують шляхом своєї внутрішньої убогості. Шлях є таким і немає іншого», – мовив Папа, вказуючи на приклад старосвітнього патріарха Авраама та його дружину Сару, яким Господь у надзвичайний спосіб дарує потомство; пророка Мойсея, якому Бог обіцяє, що виведе ізраїльський народ з неволі і здійснює Свою обітницю; Пречисту Діву Марію, Яка саме тоді була покликана стати Матір’ю Божого Сина, коли згідно із Законом не могла стати матір’ю; апостола Петра, якого Господь кличе очолити Божу Церкву навіть після того, як він Його зрікся. Бог здійснює обітниці саме через наші слабкості.

«Те, що світ відбирає у нас, є нічим в порівнянні з ніжною і терпеливою любов’ю, з якою Господь виконує свої обіцянки. Дорога сестро, дорогий брате, можливо, ти дивишся на свої руки, і вони видаються тобі порожніми, можливо, у твоєму серці панує зневіра і ти не почуваєшся задоволеним життям. Якщо це так, то не бійтеся: блаженства призначені для тебе, для тебе, що страждаєш, голодний та спраглий справедливості, переслідуваний. Господь обіцяє тобі, що твоє ім’я записане в Його серці, на Небі! І я сьогодні дякую Йому з вами і за вас, тому що тут, де в давнину виникла мудрість, у ці часи з’явилося багато свідків, про яких часто не розповідають у новинах, але вони цінні в Божих очах; свідків, які, живучи Блаженствами, допомагають Богові виконувати Його обіцянки миру», – мовив на завершення проповіді Святіший Отець.