Шістнадцять років тому кардинала Ратцінґера було обрано Папою

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

«Мене утішає те, що Господь вміє трудитись і діяти також і за допомогою недостойного знаряддя, тож, перш усього, покладаюся на ваші молитви. У радості Воскреслого Господа, довіряючи Його неустанній допомозі, прямуймо вперед. Господь нам допоможе, а Марія, Його Пресвята Мати, завжди буде поруч із нами», – ці слова прозвучали з лоджії ватиканської базиліки Святого Петра ввечері, 19 квітня 2005 року. Їх сказав новообраний Наступник святого Петра, що взяв ім’я Венедикт XVI.

Кількадесят хвилин перед тим кардинал-протодиякон оголосив з того самого місця про те, що кардинали, зібрані на конклаві після відходу до вічності Івана Павла ІІ, зробили свій вибір, і він зупинився на Деканові Колегії Кардиналів, Префектові Конгрегації віровчення та одному з найближчих співробітників Папи Войтили німецькому кардиналові Йозефові Ратцінґерові. Кілька днів до цього йому виповнилося 78 років.

З лоджії базиліки Святого Петра він представився як «смиренний робітник у Господньому винограднику», ствердивши, що не має жодних програм, але бажає зайняти наставлення слухання Господнього слова та Його волі. Нести людям Бога і вести людей до Бога, Який об’явився в Христі Ісусі. Цими словами можна охарактеризувати служіння Венедикта XVI, який намагався скерувати віру у діалог, пошук єдності й надати їй силу свідчення діяльної любові.

У лютому 2013 року світ приголомшила заява Папи про зречення. Він очолював Церкву до 28 лютого, коли ця заява набрала чинності. Протягом майже восьми років понтифікату Венедикт XVI провів ряд реформ, здійснив 24 Апостольські подорожі, відвідавши 5 континентів, 30 пастирських візитів у Італії, написав три енцикліки, розпочавши працю над четвертою, та чотири Апостольські напоумлення.