Біженці та байдужий світ. Верховний комісар ООН у справах біженців у Папи

Giancarlo La Vella / Світлана Духович – Ватикан

Останніми роками діяльність Управління Верховного комісара ООН у справах біженців (УВКБ ООН), що було створене в грудні 1950 року, виявилася дуже важливою для того, аби відповісти на виклики таких надзвичайних ситуацій, як міграція, організація таборів, прийняття та підтримка тих, хто втікає від воєн, голоду та переслідувань. У п’ятницю, 16 квітня 2021 р. Святіший Отець прийняв на аудієнції Верховного комісара цієї установи ООН Філіппо Ґранді.

Розповідаючи про цю зустріч в інтерв’ю для Vatican News, Верховний комісар зазначив, що з Папою вони говорили про складний міжнародний контекст, в якому найуразливіші групи – біженці та переміщені особи – найбільше страждають від негативних наслідків кризи, спричиненої пандемією. Мова йшла також про політичний контекст, бо прийняття мігрантів та біженців, яке повинно бути гуманітарним жестом, часто стає темою політичних дискусій. Темою їхньої розмови була також ситуація в Центральній та Південній Америці, в Лівані, що переживає глибоку кризу, а також в Європі, яка повинна якомога швидше затвердити загальний інструмент щодо прийняття, ідентифікації та інтеграції біженців. Верховний комісар ООН у справах біженців зауважив, що погляди Святішого Отця щодо цих питань повністю збігаються з їхнім баченням.

Сьогоднішні біженці

Розповідаючи про те, хто є сьогоднішніми біженцями, Філіппо Ґранді зазначив, що згідно з історичним визначенням, це люди, які тікають від насильства, дискримінації й переслідування, що відбуваються в контексті конфліктів та воєн, «які, здається, множаться і ніколи не вирішуються». Окрім цих ситуацій, сьогодні людей змушують втікати також такі проблеми як бідність, зміна клімату, пандемія. «Отже, це дуже складні людські потоки, якими навіть урядам важко управляти, –  підкреслив він. – Але без належного управління, з одного боку, створюється напруженість з місцевими громадами, яку потрібно вирішити, а з іншого, що найосновніше, – ці люди залишаються у "підвішених" ситуаціях, дуже важких з людської та гуманітарної точок зору».

Відповідь світу на проблему біженців

«Глухий світ, байдужий, світ, який відволікається на багато інших проблем, і пандемія, на жаль, є реальним приводом для відволікання», – зазначив Верховний комісар у справах біженців, ділячись думками про відповідь міжнародної спільноти на проблеми, пов’язані з біженцями. «Але це також світ, в якому, на жаль, є ті, хто, натомість, занадто багато кричить і використовує страждання цих людей, аби набрати голосів, перемогти на виборах і мати більше влади», – додав він, наголошуючи, що такому ставленню потрібно протиставляти «послання Папи Франциска про солідарність, людяність, послання про братерство, яке він постійно намагається поширити у всіх країнах світу».

Транзитні країни

В контексті п’ятої річниці візиту Папи Франциска на острів Лесбос, де він відвідав табір біженців, Філіппо Ґранді зазначив, що, на жаль, сьогодні людські потоки перетинають інші країни, які також перебувають у безвихідному становищі, або контексти, в яких біженці не знаходять захисту, стабільності та прийняття. За словами Верховного комісара, окрім Лесбосу, варто згадати і Лівію, яка також є транзитною країною, та балканський шлях, про який вони говорили з Папою Франциском. «На жаль, у світі, де всі ми, включно з мігрантами і біженцями, стали мобільнішими, – зауважив Ґранді, – ця мобільність, яку часто використовують злочинці та торговці людьми, може наразити людей на інші небезпечні ситуації».

Орган, який “на жаль” і досі необхідний

На завершення Верховний комісар ООН у справах біженців пригадав, що очолюваний ним орган був заснований 1950 року і він повинен був діяти тільки три роки. «І після понад 70 років ми, на жаль, – я підкреслюю „на жаль” – є й досі необхідними», – підкреслив він, додаючи, що цього року відзначається 70-річчя Конвенції про права біженців – «документа, який, незважаючи на досить тривале існування, і надалі має велике значення».