Папа: Не втрачаймо пам’ять, носіями якої є похилі віком, без коріння зів’янемо

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан

Дідусі й бабусі, які живили наше життя, сьогодні відчувають голод за нами, за нашою увагою та ніжністю. Тож підведімо погляд на них, як Ісус чинить щодо нас. Таким є одне із заохочень, які Папа Франциск запропонував у своїй проповіді на Святу Месу з нагоди Всесвітнього дня дідусів, бабусь і похилих віком, який вперше відзначався у неділю, 25 липня 2021 року.

Свята Меса в базиліці Святого Петра

Цього дня кілька тисяч дідусів і бабусь Римської дієцезії зібралися на Євхаристійне богослужіння в базиліці Святого Петра. Деяких супроводили внуки, інші прибули з геріатричних осередків, де вже понад рік проживали в умовах ізоляції через пандемію. Святіший Отець, який ще відновлюється після хірургічної операції, не зміг очолити цю Святу Месу, доручивши зробити це архиєпископові Ріно Фізікеллі, Голові Папської Ради сприяння новій євангелізації, який прочитав приготовану ним проповідь.

Коментуючи розповідь святого євангелиста Івана про те, як Ісус нагодував хлібом кількатисячний натовп, Папа зауважує, що в цей день, присвячений похилим віком, він хоче зупинитися на трьох моментах: «Ісус, Який бачить голод натовпу; Ісус, Який розділяє хліб; Ісус, Який наказує зібрати кусні, що залишилися».

Бачити

Насамперед, Єпископ Риму вказує на те, що Ісус «підвів очі й побачив голодний натовп», який здолав далеку дорогу, щоби зустрітися з Ним. Чудо починається із погляду Ісуса, який «не є байдужим і заклопотаним». В Ісусових очах бачимо «погляд Бога», який «помічає нас» та «вміє збагнути потреби кожного», бо «в Божих очах не існує анонімний натовп, але кожна особа зі своїм голодом».

«Це також погляд, який дідусі, бабусі й похилі віком мали на наше життя. Це спосіб, в який вони ще від нашого дитинства піклувалися про нас. Після життя, в якому не бракувало жертовності, вони не були байдужими з нами, надто зайнятими для нас. Вони мали уважні очі, сповнені ніжності», – наголошує Папа, нагадуючи, що «всі ми пройшли через коліна дідусів і бабусь, які тримали нас на руках». «І також завдяки цій любові ми стали дорослими», – додає він, спонукаючи запитувати себе, яким є наш погляд на дідусів і бабусь, на похилих віком. Коли востаннє ми побули з літньою особою чи зателефонували до неї?

«Мені боляче, – стверджує Святіший Отець, – коли бачу суспільство, яке поспішає, заклопотане та байдуже, опановане надміром справ і нездатне зупинитися, щоби поділитися поглядом, привітом, ласкою. Я боюся суспільства, в якому всі ми є анонімним натовпом і неспроможні підвести погляд, розпізнати одні одних. Дідусі й бабусі, які живили наше життя, сьогодні відчувають голод за нами: за нашою увагою, за нашою ніжністю. За тим, аби почуватися поруч. Підведімо погляд на них, як Ісус учинив із нами».

Ділитися

Далі Наступник Святого Петра вказав на те, що побачивши голод людей, Ісус прагне втамувати його. Й це відбувається завдяки дарові саме юнака, що віддав свої п’ять хлібів і дві рибини. Звернувши увагу на цю деталь, Папа підкреслює, що «сьогодні потрібен новий союз між молоддю та похилими віком», потрібно «ділитися спільним скарбом життя, мріяти разом, долати конфлікт між поколіннями, щоби приготувати майбутнє для всіх».

«У нашому суспільстві ми часто віддаємо життя ідеї про те, що “кожен думає сам за себе”. Але це вбиває! Євангелія закликає нас ділитися тим, чим ми є і що ми маємо: лише так зможемо насититися», – підкреслює Святіший Отець, нагадуючи про видіння пророка Йоіла про молодь, як пророків майбуття, що не забувають про своє коріння, та про похилих віком, як невтомних мрійників, які передають досвід молодим. «Молодь і похилі віком, скарб традиції та свіжість Духа», – додає він.

Зберігати

Врешті, після того, як всі наситилися, Євангелія звертає увагу на те, що залишилися кусні хліба. Й Ісус доручив учням зібрати все, «щоб нічого не пропало». Таким, за словами Папи, є серце Бога, Який «не лише дарує нам більше, ніж ми потребуємо, але турбується також і про те, щоб нічого не змарнувалося». Шматок хліба може здаватися дрібницею, але в Божих очах «ніщо не повинно потрапити в сміття». Тим більше, цього не повинного трапитися «з ніким».

«Це пророче запрошення, до відлунювання якого всередині нас та в світі ми покликані причинитися: зберіть, дбайливо зберігайте, охороняйте. Дідусі, бабусі й похилі віком не є життєвими залишками, відходами, щоб викинути. Вони є тими цінними куснями хліба, що залишилися на столі нашого життя, якими ще можемо поживитися з ароматом, який ми втратили, “ароматом милосердя та пам’яті”. Не втрачаймо пам’ять, носіями якої є похилі віком, бо ми є дітьми цієї історії й без коріння зів’янемо», – закликає Святіший Отець.

Утворити союз

«Браття й сестри, бабусі, дідусі й похилі віком є хлібом нашого життя. Ми вдячні за їхні уважні очі, які помічали нас, за їхні коліна, які підтримували нас в обіймах, за їхні руки, які супроводили і підводили нас, за те, що гралися з нами і за пестощі, якими втішали нас. Будь ласка, не забуваймо про них. Станьмо їхніми союзниками. Навчімося зупинятися, розпізнавати їх, слухати їх. Ніколи не відкидаймо їх як непотріб. Оберігаймо їх у любові. Навчімося розділяти з ними час. З цього вийдемо кращими. Та разом, молодь і похилі віком, наситимося за столом взаємоподілу, благословенним Богом», – підсумовує Папа Франциск свою проповідь на перший Всесвітній день дідусів, бабусь і похилих віком.