Папа: дотримання закону повинно вести до віри в живого Христа

Світлана Духович – Ватикан

Під час загальної аудієнції у середу, 18 серпня 2021 р., Папа Франциск запропонував вірним чергову катехизу про Послання святого Павла до Галатів, а зокрема, про те, як у ньому визначається роль Мойсеєвого закону.

«Раніш, ніж прийшла віра ми були замкнені під охороною закону очікуючи віри, що мала відкритися, так що закон був нашим педагогом, аж до Христа, щоб вірою ми оправдалися. А як прийшла віра, ми вже не під педагогом» (Гал 3, 23-25). В цьому уривку, прочитаному на початку загальної аудієнції, Павло зазначає, що закон був немовби педагогом. Пояснюючи ці слова, Святіший Отець зазначив, що Апостол пропонує християнам розділити історію спасіння, а також свою особисту історію, на два періоди: до того, як увірували в Ісуса Христа, і після отримання віри. У центрі перебуває подія смерті та воскресіння Ісуса Христа, джерело спасіння. Період «до» Христа – це перебування «під законом», і той, хто сповняв закон, був виправданий, а після прийняття віри потрібно жити згідно зі Святим Духом (пор. Гал 5, 25).

Поневолення гріха

В цьому уривку, як підкреслив Єпископ Риму, Павло вперше застосував вислів бути “під законом”, значення якого включає ідею негативного поневолення, характерного для рабів. Отже, якщо хтось перебуває «під законом», він немовби «ув’язнений». І це триває доти, допоки людина живе у гріху.

Папа зазначив, що співвідношення між законом і гріхом було розкрито апостолом Павлом у його Посланні до Римлян, написаному через кілька років після Послання до Галатів. Узагальнюючи, можна ствердити, що закон веде до визначення переступу та до усвідомлення людьми свого гріха.

Закон як педагог

Пояснюючи роль закону як педагога, Наступник святого Петра пригадав про значення старогрецького слова «педагог»: так називали слугу, який супроводжував сина свого господаря до школи або на різні заняття. Отже, його функція була виховною і дисциплінарною. «Посилання на Закон у цих термінах, – підкреслив Папа, – дозволяє святому Павлу пояснити ту роль, яку він відіграв в історії Ізраїлю. Тора, тобто закон, була актом великодушності з боку Бога до свого народу». Святіший Отець додав, що закон, безумовно, мав обмежувальні функції, але, водночас, він захищав людей, виховував, дисциплінував і підтримував їх у слабкості, захищаючи їх, зокрема, від поганства.

Про обмеження і дисципліну йдеться також на початку четвертої глави Послання до Галатів, де апостол Павло намагається пояснити, що означає перебувати “під законом”: «Доки спадкоємець – малоліток, він нічим не відрізняється від слуги, хоч він і пан усього, але під опікунами та домоправителями перебуває до призначеного батьком часу. Отак і ми, як були малолітками, були підневолені первням світу» (Гал 4, 1-3).

Коли місце закону займає віра

«Отже, Апостол переконаний, – пояснив Папа Франциск, – що закон, безумовно, має певну позитивну функцію, подібну до педагога, який супроводжує, але його функція обмежена в часі. Його тривалість не може бути надмірною, бо вона пов’язана з дозріванням людей та їхнім вибором свободи. Як тільки людина досягає віру, закон вичерпує свою пропедевтичну цінність і повинен поступитися місцем іншому авторитетові». За словами Папи, це зовсім не означає, що закон, тобто заповіді, втратили для нас свою цінність, а що заповіді нас не виправдовують, не спасають. «Той, Хто нас спасає, – це Христос», – наголосив він, додаючи, що завдання заповідей полягає в тому, аби допомогти нам зустріти Христа.

На завершення Святіший Отець підкреслив, що це вчення про цінність закону є дуже важливим і заслуговує на те, «щоб його уважно розглянути, аби не впасти в непорозуміння та зробити помилкові кроки». Папа заохотив вірних запитати себе, «чи ми ще живемо в період, коли нам потрібен закон, або ж, натомість, ми добре усвідомлюємо, що отримали благодать стати дітьми Божими, щоб жити в любові».