Папа: не можна говорити про красу чи культуру, якщо експлуатують рабську працю
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
«Чи варто продукувати прекрасні та мудрі твори, якщо для цього потребуємо працю рабів?» – таке риторичне запитання, звернене до Святішого Отця, ставить італійський письменник Мауріціо Маджяні. Дистанційне спілкування відбулося на шпальтах ґенуезького часопису «Secolo XIX», який 1 серпня опублікував відкритий лист літератора на ім’я Папи Франциска, а 9 серпня – відповідь Єпископа Риму.
«Мені соромно за себе»
Маджяні бажав поділитися безпосередньо зі Святішим Отцем почуттям сорому, який відчуває, дізнавшись про те, що також і видавнича сфера виявилася замішаною у експлуатацію нелегальної праці, що його та інших авторів книжки друкувалися в типографіях, проти яких сьогодні висунуто обвинувачення в кримінальних схемах визискування робітників пакистанського походження.
Письменник, який називає себе невіруючим, звертається до Глави Католицької Церкви, маючи на це ряд причин, однією з яких є спільна чутливість. «Історії, які мені подобається розповідати, і відчуваю обов’язок це чинити, це історії безмовних, останніх і покірних», – зазначає він, стверджуючи, що байдужість колег до його «чому?», немовби йшлося про «даремне питання», змусила звернутися до Святішого Отця, оскільки, пояснює романіст, «із усіма своїми пошуками мені не вдалося розшукати жодного іншого морального авторитету, який, крім того, що має високий голос, також готовий слухати, ставити запитання перед тим, як виносити судження».
«Мені соромно за себе самого, за мене, що стараюся бути настільки уважним, щоб зберегти свої руки чистими й не користуватися продуктами, щодо яких існують підозри, що вони походять із рабської експлуатації, однак, я ніколи не замислювався над очевидністю того, що моя праця романіста, така благородна та пронизана привілеями, є частиною ланцюжка виробничої системи, яку ми сором’язливо називаємо ланцюжком поставок, що не відрізняється від будь-якої іншої, а тому доступна для тих самих викривлень», – пише Маджяні.
Вміти розпізнати тих останніх
Відповідаючи, Папа Франциск підкреслює, що поставлене запитання не є «даремним», бо на карті стоїть гідність людини, «яка сьогодні надто часто та з легкістю розтоптана “рабською працею” серед спільницького та оглушливого мовчання багатьох». «Ми побачили це під час lockdown, коли чимало з нас відкрили, що за їжею, яка потрапляє на наші столи, стояли сотні тисяч безправних батраків, невидимих і останніх – і через це перших – коліщат системи, яка для вироблення продовольства позбавляла багатьох людей хліба гідної праці», – пише він, погоджуючись із тим, що зв’язок цього безчестя з літературою «є, мабуть, ще більше кричущим», оскільки йдеться про «хліб для душі», поглинутий «виром експлуатації, що діє в тіні, касуючи обличчя та імена». Отож, публікувати щось, що спирається на несправедливість, вже саме в собі є несправедливим, а «для християнина будь-яка форма визискування є гріхом».
Викривати та відмовлятись
За словами Святішого Отця, вихід не полягає в тому, щоби опускати руки. «Відмовитися від краси було би несправедливим відступом, упущенням добра», – переконаний він, пропонуючи реагувати, ґрунтуючись на двох дієсловах. Першим є «викривати»: викривати «механізми смерті», «структури гріха», беручись також за написання «незручних речей, аби розворушити з байдужості, стимулювати сумління, викликаючи неспокій», щоби уникнути нечутливості, що випливає зі ставлення, мовляв «мене це не стосується». Але крім мужності викривати, потрібна також мужність «відмовлятися». «Не від літератури та культури, – уточнює Папа, – але від звичок і вигоди, про які сьогодні, коли все є взаємопов’язаним, відкриваємо, що через викривлені механізми експлуатації вони завдають шкоди гідності наших братів і сестер». Така відмова, за його словами, є «промовистим знаком». «Сказати “ні” задля більшого “так”. Щоб засвідчити, що інша економіка, що орієнтується на людину, є можливою», – підсумовує Святіший Отець.
