Папа до очільників мирянських рухів: керувати означає служити

Світлана Духович – Ватикан

У четвер, 16 вересня 2021 р., Папа Франциск прийняв на аудієнції учасників зустрічі модераторів мирянських асоціацій, церковних рухів та нових спільнот. Ця зустріч, організована Дикастерією у справах мирян, сім’ї та захисту життя, мала тему «Відповідальність керівництва у мирянських об’єднаннях: церковне служіння».

Звертаючись до присутніх, Святіший Отець подякував їм за їхнє служіння і свідчення Євангелія у різних сферах життя. Пригадавши про триваючу пандемію, Папа висловив вдячність всім, хто проявив солідарність, запропонував свою допомогу і євангельське свідчення навіть у найважчі місяці, проявивши креативність, що походить з любові, «бо той, хто почувається любленим Господом, любить безмежно». Він підкреслив, що «євангелізація – це доручення, яке походить від Хрищення».

Місія всіх охрищених

«Як члени мирянських асоціацій, міжнародних церковних рухів та інших спільнот, ви маєте справжню церковну місію, – наголосив він. – З відданістю намагайтеся жити і вчиняти плідними ті харизми, які Святий Дух через засновників дав усім членам ваших об’єднань на добро Церкви та багатьох людей, яким ви присвячуєте себе в апостоляті». Єпископ Риму звернув увагу на страждаючих, покинутих і самотніх. «Нам корисно щодня згадувати не лише про бідність інших, але й, насамперед, про власну бідність». В цьому контексті він вказав на приклад святої Матері Терези з Калькутти, яка в своєму житті пережила глибоку духовну посуху. За словами Папи, це трапляється з тими, що служать страждаючим: це помста диявола тим, хто йде на периферії, бо сам там перебуває Христос.

Розпізнавати знаки часу і бути готовими до постійного навернення

Наступник святого Петра підкреслив, що мирянські асоціації, церковні рухи та спільноти є свідченням життєдайності Церкви, і разом з душпастирями та усіма іншими мирянами, вони несуть відповідальність за побудову майбуття Божого люду. «Але завжди пам’ятайте, що будівництво майбутнього не означає залишення сьогодення, в якому ми живемо!», – наголосив він, пояснюючи, що аби будувати майбутнє, потрібно починати тут і тепер, навчаючись «слухати і розпізнавати теперішній час чесно і з готовністю до постійної зустрічі з Господом, до постійного особистого навернення». «В іншому випадку, – підкреслив він, – існує небезпека жити в “паралельному світі”, дистильованому, далекому від справжніх викликів суспільства, культури та всіх тих людей, які живуть поруч із вами та чекають вашого християнського свідчення. Бо, власне, приналежність до асоціації, руху чи спільноти, особливо, якщо вони посилаються на харизму, не повинна спонукати нас почуватися як за “кам’яною стіною”, тобто в безпеці, ніби немає жодної потреби реагувати на жодні виклики та зміни. Усі ми, християни, завжди перебуваємо на шляху, завжди в наверненні, завжди в розпізнаванні».

Що означає курувати?

Посилаючись на тему зустрічі «Відповідальність керівництва у мирянських об’єднаннях: церковне служіння», Папа Франциск пригадав про декрет, затверджений ним та оприлюднений Дикастерією в справах мирян, сім’ї та захисту життя у червні цього року, в якому йдеться про те, що мандати в центральних органах міжнародних приватних і публічних асоціацях не можуть тривати більше ніж 5 років, а та сама особа може займати посаду в центральному органі управління не більше, ніж десять років поспіль.

«Керувати означає служити», – підкреслив він, додаючи, що йому далеко не байдужа тема керівництва в асоціаціях та рухах, особливо, беручи до уваги випадки різного роду зловживань, «коренем яких завжди є зловживання владою».

Перешкоди на шляху усвідомлення влади як служіння

Роздумуючи над тим, що означає християнське служіння, Святіший Отець вказав на дві перешкоди, які можуть заважати християнинові стати справжнім слугою Бога та інших. Перша перешкода – це прагнення влади, яке може по-різному виражатися в житті Церкви; наприклад, коли ми вважаємо, що завдяки своїй ролі ми повинні приймати рішення щодо всіх аспектів життя нашої асоціації, дієцезії, парафії чи згромадження.

Папа підкреслив на важливість ротації урядових посад і представлення всіх членів на виборах провідників. Він зауважив, що навіть серед чернечих орденів і згромаджень існують такі, що завжди тримаюли тих самих людей на керівних посадах і, таким чином, дозволивши проникнути зловживанням, тепер переживають великі труднощі.

Друга перешкода на шляху християнського здійснення влади, за словами Єпископа Риму, полягає у невірності. Він пояснив, що це трапляється тоді, коли людина хоче служити Богові, але, одночасно, служить також і іншим речам, наприклад, грошам, підживлюючи власний егоїзм. Невірність зароджується також тоді, коли людина вважає себе єдиним тлумачем харизми, єдиним спадкоємцем певного руху чи асоціації; або тоді, коли хтось, вважаючи себе незамінним, робить все для того, щоб утриматися на певній посаді на все життя; або коли хтось намагається заздалегідь вирішити, хто має стати наступником.

«Ніхто не є власником дарів, отриманих для добра Церкви», – наголосив Святіший Отець, додаючи, що кожен покликаний плекати свої дари і приносити плоди, там, куди Господь його покликав, і мати віру в те, що Бог спричиняє все в кожному (пор. 1 Кор 12, 6) і що «наше справжнє добро приносить плоди у церковному єднанні». Для того, аби долати ці дві перешкоди, потрібно пам’ятати про те, що керувати означає бути покірними слугами.

Засновники мирянських рухів

У декреті, опублікованому в червні Дикасктерією в справах мирян, сім’ї та захисту життя, йдеться також про засновників мирянських рухів і спільнот. В цьому сенсі Папа Франциск зазначив на необхідність розрізняти ті рухи, що перебувають у процесі становлення, і засновники яких ще живі, і ті, що вже набули певної органічної та юридичної стабільності. Він підкреслив, що ті спільноти, які перебувають у процесі формування, ще потребують постійного утвердження власної харизми, тому їхнім засновникам дозволено очолювати ці спільноти довше, аніж це дозволено всім іншим спільнотам, тобто більше ніж два мандати.

«Ми є живими членами Церкви, – наголосив Папа на завершення, – і для цього нам потрібно довіряти Святому Духові, Який діє в житті кожної асоціації, кожного учасника, Він діє в кожному з нас. Звідси походить також довіра до розпізнавання харизми, покладена на владу Церкви. Пам’ятайте про апостольську силу та пророчий дар, які сьогодні вам наново надаються».