Папа: Віра - шлях, пророцтво і співчуття; Церква, що стоїть на місці, починає псуватися

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Віру не можна применшити до «цукру, що підсолоджує життя», оскільки Ісус є знаком протиріччя. Він прийшов принести світло туди, де панує темрява, змушуючи її вийти на яв, через що пітьма завжди воює проти Нього. На це, серед іншого, звернув увагу Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси, яку він у середу, 15 вересня 2021 р., очолив у словацькому національному санктуарії в Шаштіні, в день національної прощі з нагоди урочистості Пречистої Діви Марії Страждальної.

У світлі Євангельської розповіді про те, як Марія з Йосифом принесли Ісуса до храму, взявши Якого на руки, праведний Симеон розпізнав у Немовляті світло для світу та провістив, що «меч болю» прошиє душу Богородиці, «щоб відкрилися думки багатьох», Святіший Отець під час проповіді поділився думками про те, як Діва Марія є прикладом віри, характерними ознаками якої є «дорога, пророцтво, співчуття».

Віра, що пускається в дорогу

«Насамперед, віра Марії – це віра, що пускається в дорогу», – сказав проповідник, звертаючи увагу на те, що отримавши благовість про Богоматеринство, Вона не затримує цей дар для Себе, не стоїть на місці, але вирушає до родички Єлизавети, сприймаючи отриманий дар як місію. «Замість зручності звичок», Вона віддає перевагу «невідомому подорожі». Все Її життя буде мандрівкою за Сином, і також у згаданому євангельському уривкові бачимо Її в дорозі до храму.

«Таким чином, Пречиста Діва є прикладом віри цього словацького народу: віри, яка пускається в дорогу, завжди натхнена простою та щирою набожністю, в постійному паломництві в пошуках Господа. І прямуючи вперед, ви перемагаєте спокусу статичної віри, яка вдовольняється якимось обрядом чи старою традицією», – сказав Папа, закликаючи «не зупинятися», бо коли «Церква зупиняється, то починає хворіти».

Пророча віра

Наступним елементом, на який вказав Святіший Отець, є те, що віра Марії є «пророчою вірою». Вже Своїм життям Вона є «пророцтвом Божого діяння в історії», а як Непорочна Діва, Вона є «іконою нашого покликання», бо як і Вона, також і ми покликані бути «святими і непорочними в любові». В Марії сягає вершини пророцтво Ізраїля, бо Вона носить у лоні Втілене Слово, про що звіщає старець Симеон: «Ось цей поставлений для падіння й підняття багатьох в Ізраїлі; Він буде знаком протиріччя».

«Не забуваймо про це: віру не можна применшити до цукру, що підсолоджує життя. Це не можливо. Ісус є знаком протиріччя. Він прийшов принести світло туди, де панує пітьма, виводячи її на яв і змушуючи відступити. І тому пітьма завжди бореться проти Нього. Хто приймає Христа та відкривається на Нього, той воскресає, хто відкидає Його, той замикається у пітьму та нищить себе самого», – сказав Папа, підкреслюючи, що перед Ісусом неможливо залишатися літеплими, але прийняти Його означає погодитися на те, що Він «відслонить мої протиріччя, моїх ідолів», однак, «стане для мене воскресінням». І саме «таких пророків сьогодні потребує також і Словаччина», що не означає «бути ворожими до світу», але бути «знаками протиріччя», вміючи показувати своїм життям «красу Євангелія».

Віра, що співчуває

Врешті, проповідник вказав на те, що Марія є «Матір’ю співчуття», що Її віра є співчутливою. Вона розділила зі Своїм Сином місію спасіння аж до підніжжя хреста, де збагнула Симеонове пророцтво: «І тобі меч прошиє душу». І там, під хрестом, «Страждальна Мати просто залишається», Вона не старається спасати Себе, не втікає, не застосовує «духовні анестетики, щоб втекти від болю». Залишатися під хрестом і є «пробою співчуття».

«І також ми, дивлячись на Страждальну Пречисту Діву, відкриваємося на віру, що стає співчуттям, яка стає взаємополідом життя з тими, які поранені, які страждають, змушені нести важкі хрести на плечах», – сказав Святіший Отець, побажавши словацьким католикам, аби Пресвята Марія випросила для них благодать, щоб їхня віра «завжди прямувала вперед, щоб мала подих пророцтва та була вірою, багатою співчуттям».