Папа: Христове Серце спонукає відкритися на любов до страждаючих

Світлана Духович – Ватикан

У п’ятницю, 5 листопада 2021 р., Папа Франциск вирушив до римської лікарні імені Аґостіно Джемеллі, де відслужив Святу Месу з нагоди 60-річчя Факультету Медицини та хірургії Католицького Університету Пресвятого Серця, на основі якого виникла лікарня. Сам університет був заснований у Мілані 1921 року.

Єпископ Риму присвятив свою проповідь назві цього католицького університету, пригадуючи також набожність до Серця Христового, Якому присвячують кожну першу п’ятницю місяця. В цьому контексті Папа запросив учасників Святої Меси замислитися над трьома словами: спомин, пристрасть і підбадьорення.

Пам’ятати про терапію спомину

Зосереджуючись на слові «пам’ятати», Папа Франциск зазначив, що повертатися думкою до Христового Серця означає пам’ятати про Христову жертву за нас, «про Його доброту, що є безкорисливою: її не можна ні купити, ні продати; вона є безумовною і не залежить від наших вчинків». Святіший Отець зауважив, що у сьогоднішньому метушливому світі, серед біганини та безперервних турбот, ми забуваємо про необхідність «повертатися до серця», тобто, зворушуватися і співчувати. «Без пам’яті, – підкреслив він, – ми втрачаємо коріння, а без коріння нема зростання. Нам корисно плекати пам’ять про тих, хто нас любив, піклувався про нас, хто допоміг нам піднятися». Папа ще раз висловив вдячність працівникам лікарні ім. Джемеллі за турботу та приязнь, з якими вони ставилися до нього під час його госпіталізації у липні цього року. Він зауважив також, що «в цей час пандемії слід пам’ятати навіть про найстрашніші періоди, не для того, аби засмучуватися, а щоб не забувати», і в світлі минулого приймати рішення на майбутнє.

Роздумуючи над тим, як функціонує наша пам’ять, Наступник святого Петра пояснив, що ми запам’ятовуємо когось, або щось, що торкається нашого серця, як у позитивному, так і в негативному сенсі. Він наголосив, що Христове Серце зціляє нашу пам’ять, бо повертає її до любові, що лежить в основі всього, нагадуючи нам, що «що не трапилося б у житті, ми є любленими».

Папа підкреслив, що пам’ятати про це потрібно не лише у нашому спілкуванні з Господом, але й у стосунках з іншими: ввечері, після виснажливого дня праці, навчання чи обов’язків, варто пригадати про обличчя, які ми зустріли протягом дня, про усмішки, які отримали, про добрі слова. «Це спомини про любов, – додав він, – і вони допомагають нашій пам’яті віднайти саму себе. Якими ж важливими є ці спогади в лікарні. Вони можуть надати сенсу всій днині хворого. Слово, усмішка, жест лагідності – це спогади, які зціляють зсередини, вони корисні для серця. Не забуваймо терапію спомину, бо вона дуже корисна».

Пристрасна любов Бога

«Пристрасть» – це друге слово, яке використав Папа Франциск, роздумуючи у своїй проповіді над Христовим Серцем. Він зазначив, що це Серце «зранене любов’ю, пробите задля нас на хресті», у ніжності та в болю воно показує нам, що пристрастю Бога є людина. Як підкреслив Святіший Отець, якщо ми справді хочемо любити Бога, ми повинні пристрасно любити людину, всіх людей, особливо тих, які живуть в умовах, в яких проявилося Христове Серце, тобто, серед болю, покинення та відкинення. «Коли ми служимо тим, хто страждає, ми утішаємо Христове Серце», – наголосив Папа, додаючи, що любов не говорить про себе, а говорить сама за себе, тобто перед тим, як про неї говорити, потрібно навчитися чинити діда милосердя.

Бог, Який завжди каже: «Я з тобою»

Ділячись роздумами над третім ключовим словом своєї проповіді – «підбадьорення» – Єпископ Риму зазначив, що серед великої кількості страждань і болю, з якими щодня стикаються працівники медичних структур, слід пам’ятати, що Серце Христове завжди б’ється за нас, ніби промовляючи в тому ритмі наступні слова: «Бадьорися! Не бійся, я тут!». «Бадьорися, сестро, бадьорися, брате, не падай духом, – наголосив Папа, – Господь Бог твій більший за твої біди, Він бере тебе за руку і притуляє до Себе, Він поруч з тобою, Він співчутливий, Він ніжний. Він – твоя підтримка».

Святіший Отець підкреслив, що коли ми дивимося на дійсність через велич Його Серця, то змінюється перспектива, змінюється наше знання про життя, бо, як писав святий Павло, ми пізнаємо «любов Христа, що перевищує всяке знання» (Еф. 3, 19). «Підбадьорюймося цією певністю, Божою підтримкою», – наголосив Папа, закликав вірних випрошувати у Пресвятого Серця благодаті, щоб у свою чергу втішати й підбадьорювати інших.