Разом на дорозі до єдності. Папа зустрівся із Священним Синодом Церкви Кіпру
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Завдяки благодаті перебувати тут мені спадає на думку, що ми маємо спільне апостольське походження: святий Павло пройшов через Кіпр і згодом досягнув Риму», – цим зауваженням Папа Франциск розпочав свою промову, яку він виголосив під час зустрічі зі Священним Синодом Церкви Кіпру – десятої у Диптиху автокефальних помісних православних Церков.
У п’ятницю, 3 грудня 2021 р., Єпископ Риму вранці здійснив візит ввічливості до Предстоятеля Церкви Кіпру Архиєпископа Нової Юстиніани та всього Кіпру Блаженнішого Хризостома ІІ, а після відвідин архиєпископської резиденції прибув до православного катедрального собору в Нікосії, де відбула зустріч із Священним Синодом. У своєму слові Глава Католицької Церкви зауважив, що «походимо з того самого апостольського запалу», і нас поєднує «єдина дорога, якою є дорога Євангелія». Й оскільки в цьому контексті природним є оглядатися на різні біблійні постаті, він знову хоче повернутися до постаті апостола Варнави.
Син утіхи та напоумлення
«А Йосиф, якого апостоли прозвали Варнавою, що значить син утіхи, левіт, родом з Кіпру, мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів», – ці слова з Діянь Апостолів стали основою для роздумів, якими поділився Святіший Отець. Він зауважив, що вшановуємо цього апостола не на ім’я, а по прізвиську, що говорить про те, наскільки воно було визначальним щодо цієї особи. Саме слово означає «син утіхи» або «син напоумлення». І в його постаті «знаходимо обидві риси, незамінні для звіщення Євангелія». За словами Папи, кожне справжнє втішення повинно виливатися в напоумлення, спрямовуючи до добра і, водночас, кожне напоумлення у вірі не може не ґрунтуватися на втішаючій присутності Бога.
«Таким чином Варнава, син утіхи, закликає нас, своїх братів, взятися за ту саму місію нести Євангеліє людям, запрошуючи нас зрозуміти, що звіщення не може ґрунтуватися лише на загальних закликах, на повторенні приписів і норм, яких слід дотримуватися, як це часто чинилося. Воно повинно іти шляхом особистої зустрічі, зважати на питання людей, на їхні суттєві потреби. Щоби бути синами втіхи, перед тим, як щось сказати, потрібно вислухати, дозволити запитувати себе, відкривати іншого, поділитися. Бо Євангелія передається через сопричастя», – сказав Наступник святого Петра, зазначивши, що саме в цьому напрямку тепер прямують католики, наново відкриваючи синодальний вимір, що є основоположним у Церкві.
«Й у цьому відчуваємо потребу ще інтенсивніше прямувати разом з вами, дорогі браття, що через досвід своєї синодальності можете дійсно нам допомогти», – додав Папа, висловлюючи сподівання на те, що зростатимуть нагоди для контактів і кращого взаємного пізнання та подолання багатьох упереджень. «В цьому сенсі, дорогі браття, бажаю запевнити вас у моїй та католицької Церкви молитві й близькості у найболючіших проблемах, які вас гнітять, як і в найпрекрасніших і найвідважніших надіях, які дають вам натхнення. Ваші смутки та радощі – також наші, відчуваємо їх як свої! Й відчуваємо, що дуже потребуємо вашої молитви», – сказав він.
Великодушність, що запобігає абсолютизації
Далі Святіший Отець зауважив, що згаданий текст Діянь Апостолів не дає жодного іншого пояснення про походження Варнави, окрім як «левіт, родом з Кіпру», але відразу ставить у приклад його вчинок: він «мав поле; продавши його, він приніс гроші й поклав у ногах апостолів». Це, на думку Глави Католицької Церкви, підказує нам, що для того, аби «оживитися у сопричасті та місії, також і нам потрібна мужність позбавлятися того, що хоч і цінне, але є земним, щоби сприяти повноті єдності». Він уточнив, що не має на увазі те, що є священним і допомагає зустріти Господа, але небезпеку «абсолютизувати деякі звичаї та звички, які не є суттєвими для переживання віри».
«Не дозволяймо, щоби нас паралізував страх відкриватися та чинити сміливі жести, не засвоюймо тієї “непримиримості у відмінностях”, якої не зустрічаємо в Євангеліях! Не дозвольмо, аби традиції в множині та з малої літери “т” були схильними переважити над Традицією з великої літери “Т”. А це заохочує нас наслідувати Варнаву, залишати те, що навіть бувши добрим, може скомпрометувати повноту сопричастя, першість любові та необхідність єдності», – мовив Папа Франциск.
Бути членами одного тіла
Як зауважив Святіший Отець, склавши все до ніг апостолів, Варнава «увійшов у їхнє серце». Це є заохоченням і для нас відкривати, що ми є членами того самого тіла, понижуватися аж до ніг наших братів і сестер. Звісно, «на полі наших взаємин» історія розорала «широчезні борозни», але Святий Дух бажає, аби ми «в смиренні та пошані наближалися одні до одних», щоб ми не мирилися з поділами минулого.
«Бо якщо відкладемо абстрактні теорії та спільно трудитимемо пліч-о-пліч, наприклад, у милосерді, освіті, сприянні людській гідності, то відкриватимемо брата, а сопричастя дозріватиме саме в собі на Божу славу. Кожен збереже власні способи та стиль, це зрозуміло, але спільна праця з часом сприятиме зростанню згоди та виявиться плідною», – переконаний Наступник святого Петра, який у цьому контексті згадав про позитивний досвід у давньому храмі «Panaghia Chrysopolitissa» в Пафосі, який належить Церкві Кіпру, але згідно з рішенням Хризостома І був наданий для богослужінь представників різних конфесій, ставши, за словами Папи Франциска, «знаком сопричастя віри й життя під поглядом Божої Матері, Яка збирає Своїх дітей».
Упередження, що викривляють Господні дороги
Із життя святого Варнави Єпископ Риму почерпнув іще один аспект, випробування, яке позначило початки поширення Євангелія на цих землях. Розповідають Діяння Апостолів, що коли Варнава разом з Павлом і Марком повернувся на Кіпр, то знайшли Елімаса, «чарівника та фальшивого пророка», який коїв їм лихо, намагаючись «викривити Господні дороги». «Сьогодні, – сказав Папа, – також не бракує фальшу та обману, які минуле ставить перед нами і які стають перешкодою. Століття поділів і дистанції причинилися до засвоєння, навіть мимовільного, багатьох ворожих взаємних упереджень, пересудів, які ґрунтуються часто на недостатній і викривленій інформації, поширюваній агресивною та полемічною літературою. Але все це спотворює Божу дорогу, що спрямована до згоди та єдності».
Наслідуючи святих
Підсумовуючи, Єпископ Риму наголосив на тому, що святість апостола Варнави є промовистою також і для нас. Протягом історії ми неодноразово переймалися тим, щоби протистояти іншим замість того, щоби слухняно прийняти Божу дорогу, що «прямує до зшивання поділів любов’ю», неодноразового «перебільшували та поширювали упередження щодо інших», замість того, щоби виконати Господній заклик ставати малими та служити одні одним.
«Випрошуймо в Господа мудрості та відваги, щоби ходити його дорогами, а не нашими. Просімо цього за заступництвом святих», – закликав Папа Франциск, нагадуючи про те, що ця земля багата мучениками та святими, які з неба «заохочують учинити Кіпр, який є мостом між Сходом і Заходом, мостом між небом і землею».
Із православного катедрального собору Папа від’їхав до футбольного стадіону в кварталі Строволос, де відслужить Святу Месу.
