Папа: Криза віри пов’язана з втратою прагнення Бога

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Криза віри в нашому житті, так і в наших суспільствах, пов’язана також і з тим, що пропало прагнення Бога. Думками про це поділився Папа Франциск, проповідуючи під час Святої Меси в базиліці Святого Петра у Ватикані, яку він очолив у четвер, 6 січня 2022 року з нагоди урочистості Богоявлення, наголосивши на тому, що паломництво волхвів до Вифлеєму промовляє і до нас. Після прочитання біблійних читань, перед проповіддю, відбувся давній обряд оголошення дати Пасхи і пов’язаних із нею початку Великого Посту, Вознесіння, П’ятидесятниці, урочистості Найсвятіших Тіла і Крові, а також першої неділі Адвенту.

Неспокій, що народжується із прагнення

Як зауважив Святіший Отець, їм не бракувало відмовок, щоб не вирушати в подорож, вдовольняючись тим, що мали і тим, що знали. Однак, вони піддалися занепокоєнню запитанням: «Де той, який народився? Ми бачили зорю…». Їхнє серце не піддалося апатії, але «було спрагненим світла», палало «ностальгією за новими горизонтами». З чого народжується цей святий неспокій? Із прагнення. «Ось у чому їхня внутрішня таємниця: вміти прагнути. Задумаймося над цим», – запросив проповідник, вказуючи на те, що прагнути означає «підтримувати живим полум’я, що палає всередині нас та спонукає нас шукати більше, ніж безпосереднє, ніж видиме». І великий художник Ван Ґоґ писав, що «потреба в Бозі спонукала його виходити вночі надвір, щоби малювати зорі».

Прагнення на дорозі віри

За словами Папи, це стосується також і нас, бо Бог «замісив нас на прагненні». Подорож життя та дорога віри «потребують прагнення, потребують внутрішнього пориву». Цього потребуємо також як Церква. «Чи не є ми надто тривалий час заблоковані, припарковані в звичній релігійності, зовнішній, формальній, яка вже не зігріває серце і не перемінює життя? Наші слова та наші обряди породжують у серцях людей прагнення вирушити назустріч Богові чи є “мертвою мовою”, що говорить лише про себе саму до себе самої?» – запитував Святіший Отець, наголосивши на тому, що «криза віри в нашому житті та в наших суспільствах пов’язана також і з зникненням прагнення Бога». Ми «пересичені багатьма речами», але втратили ностальгію за тим, чого не вистачає, зосередилися на земному, забуваючи підводити погляд до неба. Настільки, що наші спільноти «мають все, але часто нічого не відчувають у серці». Сьогоднішнє свято, натомість, є «днем, щоби знову оживити прагнення», зробити це, завітавши до «школи прагнення» східних волхвів.

За прикладом волхів

Папа зазначив, що східні мудреці, насамперед, «вирушили в дорогу з появою зорі», чим навчають нас, що кожного дня потрібно наново пускатися в дорогу, як у житті, так і у вірі, «бо віра не є обладунками, що сковують, але захопливою подорожжю». Прибувши до Єрусалиму, вони «запитують, де є Дитя», навчаючи й нас, що ми потребуємо запитань: прислухатися до запитань серця і сумління, але також до запитань, сподівань і сумнівів людей нашого часу.

Наступним моментом, на який звернув увагу Святіший Отець, є те, що волхви «кидають виклик Іродові», навчаючи нас, що й ми потребуємо «сміливої, пророчої віри, що не боїться кидати виклик темній логіці влади та завжди стає засівом справедливості й братерства». Врешті, вони «повертаються іншою дорогою», чим і нас спонукають ступити на нові шляхи: йдеться про «креативність Святого Духа».

Кульмінація у поклонінні

Але ключовим моментом подорожі, як зазначив проповідник, було те, що прибувши до місця призначення, мудреці «впали ниць і поклонилися Дитині». Папа наголосив, що спонука та сповнення мандрівки віри – в Божій присутності, тож лише «відновивши смак адорації, відновлюємо прагнення», бо «прагнення Бога зростає лише тоді, коли стоїмо перед Богом», бо лише Ісус «оздоровлює прагнення від диктатури потреб».

«Тому не забуваймо про адорацію. І прямуючи так кожного дня, там, як мудреці, знайдемо запевнення в тому, що також і серед найтемніших ночей сяє зоря. Це зоря Господа, Який приходить, аби заопікуватися нашою тендітною людськістю. Пустімося в дорогу в напрямку до Нього. Не віддаваймо апатії та зневірі владу прибити нас до смутку мілкого життя. Приймімо неспокій духа, неспокій серця. Світ чекає від віруючих оновленого пориву до неба. Як волхви, піднесімо голову, прислухаймося до прагнення серця, йдімо за зорею, яку Бог запалює над нами. І як неспокійні шукачі, залишаймося відкритими на Божі несподіванки. Браття і сестри, мріймо, шукаймо, адоруймо», – закликав Папа.