Папа: Старість – це не період для інертності
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
На початку Книги Буття читаємо вражаючі розповіді про довговічність праотців, життя яких тривало століттями. Саме з цього моменту Папа Франциск розпочав свої роздуми під час загальної аудієнції в середу, 2 березня 2022 р., ділячись думками про значення того, що ці праотці ще так довго жили після народження дітей, підкреслюючи, що це має «глибокий духовний сенс».
«Це немовби так, що передавання людського життя, чогось настільки нового в створеному всесвіті, вимагало повільного та тривалого втаємничення», – сказав Святіший Отець, зауваживши, що це ніби говорить нам про те, що нове людське життя, занурене в напруженні між своїм створенням «на Божі образ і подобу» та уразливістю його смертного стану, є «новизною, яку потрібно збагнути». Тому й вимагає «взаємної підтримки між поколіннями».
«У певному сенсі, кожна зміна епохи в історії людей дає нам схоже відчуття: ніби ми повинні знову починати спокійно та від початку ставити запитання про сенс життя, коли картина людського становища виявляється наповненою новим досвідом і нечуваними досі запитаннями», – сказав Святіший Отець, підкреслюючи, що хоч зростає швидкість передачі навиків, потрібен час на засвоєння.
«Молодь є несвідомим свідком цього розриву між часом, який вимірюється годинником, що прагне горіти, та ритмами життя, які вимагають належного “заквашування”. Тривале життя дозволяє відчувати ці довгі ритми та шкоду від поспіху», – вів далі Папа, зазначивши, що «старість, без сумніву, накладає повільніші ритми, але вона не є лише часом інертності». Бо саме цей ритм відкриває простори сенсу, невідомі при гарячковості поспіху, а «втрата контакту з повільними ритмами старості закриває цей простір для всіх». Саме це, за словами Святішого Отця, спонукало його створити свято дідусів і бабусь, оскільки «союз між двома крайніми поколіннями – дітьми та похилими віком – сприяє також діалогові між двома іншими – молоді та дорослим – підтримувати взаємозв’язок, аби вчинити життя всіх ще багатшим людяністю».
Папа зазначив, що сучасне місто схильне бути непривітним для похилих віком, але також і для дітей… Повністю втрачається цілісний погляд, надмір швидкості розпорошує життя. Однак, пандемія в болючий спосіб різко зупинила «культ швидкості». «Видимий союз між поколінням, що гармонізує час і ритми, повертає нам надію, що ми не прожили життя даремно. І повертає кожному любов до нашого крихкого життя, блокуючи дорогу одержимості швидкістю, що просто його споживає», – сказав він, додавши, що «ритми старості є незамінним ресурсом для того, щоби збагнути сенс життя, позначеного часом».
