У слуханні людства крізь гуркіт війни

Alessandro Gisotti*

«Папа Франциск – це людина яка не тільки чує, але й слухає». Немалозначним є те, що таку характеристику Папі дав Виконавчий директор «Карітас-Спес Україна» о. В’ячеслав Гриневич після нещодавньої зустрічі з Папою в «Домі святої Марти». Священик-паллоттин звірився, що саме це, тобто, «слухання», є найважливішим завданням, яке він, разом з працівниками та волонтерами Карітас в Україні, здійснюють, окрім гуманітарної діяльності, після 24 лютого, коли розпочалося російське вторгнення. Вислухати страждання матерів, які втратили дітей, страждання батьків, які воюють, захищаючи свою батьківщину й не знають, чи ще зможуть побачитися зі своєю сім’єю. Вислухати невтішний плач дітей, які вже майже сто днів переживають жахіття, втягнені в жорстоку війну, яка перервала природний перебіг їхнього життя серед ігор, школи та родинної любові, яким повинно би бути життя кожної дитини. Отож, слухати. Не чути. Бо для того, щоб чути, вистачає вуха, щоб слухати потрібне серце. У ньому центр слухання.

Коли Папа Франциск обрав саме слухання як тему цьогорічного Всесвітнього дня суспільних комунікацій, відправною точкою його роздумів був, насамперед, травматичний досвід пандемії Covid-19. Він покликався на ту екзистенціальну самотність, до якої частина людства була необхідно примушена обмеженнями з метою запобігання зараженням, які паралізували те, що є характерною рисою людини як істоти: взаємини із собі подібними. Не випадково, як читаємо у Посланні на Всесвітній день, що відзначатиметься наступної неділі, «здатність слухати суспільство є як ніколи раніше цінною в цей час, поранений тривалою пандемією». Згідно з Папою Франциском, «необхідно прикласти вухо та до глибини вислухати, насамперед, соціальні негаразди, що зросли через сповільнення або припинення багатьох видів економічної діяльності». Зуміти, отже, схопити прагнення бути вислуханими, яке безмірно зросло між складками цього неприродного мовчання, яке на багато місяців спустилося на наші спільноти, допомігши нам відкрити потребу «ставати ближніми» (що було темою першого послання Папи Франциска на День суспільних комунікацій у 2014 році). Лише якщо наближаєшся до іншого, якщо стаєш ближнім, лише якщо перебувається на відстані одного серцебиття, немовби підказує Папа, лише тоді зможеш по-справжньому вислухати його.

Тож якщо тема слухання зродилася, насамперед, із досвіду пандемії, це має не меншу цінність в трагічному контексті війни в Україні, як і кожного конфлікту. Якщо під час пандемії, в дійсності, здатність слухати повинна була налаштуватися на потрібні частоти в тиші, то тепер цей навик серця повинен зуміти упіймати голос страждаючого серед гуркоту зброї, серед гамору війни. Згідно з функціональним баченням комунікації, вона «відбувається», якщо є передавач, адресат і спільний код. Тобто, йдеться про комунікацію, що зосереджена на тому, щоби «щось сказати», а не «вислухати когось». Натомість, війна, так само як і пандемія, показала те, на що вже вказував уродженець Одеси філософ Абрахам Каплан, якого Папа цитує в Посланні: справжня комунікація не применшується до поєднання двох монологів (до дуологу), але вимагає щоб «я» і «ти» обоє були готові вийти назовні, прямуючи один до одного. «Слухання – пише Папа Франциск – це, отже, перший незамінний інгредієнт діалогу та доброї комунікації. Неможливо комунікувати, якщо спершу не бути вислуханим, неможливо займатися доброю журналістикою без здатності слухати».

В цьому останньому ствердженні знаходимо як напоумлення, так і доручення працівникам інформаційної сфери, зокрема, в настільки делікатному історичному й непередбачливому моменті, який переживаємо. Щоб наша комунікація, наша журналістика була доброю, потрібно слухати. Насамперед, прислухатися до тих, хто має слабший голос. Це завдання, також і ризикуючи життям, виконують численні журналісти на території України, як також ті, що трудяться в інших місцях, де ведуться війни, більше або менше забуті. Слухання вимагає терпеливості, покори. Чесноти, яка за словами Папи Франциска, сказаними під час зустрічі з журналістами Асоціації іноземної преси в Італії 18 травня 2019 року, робить вільними, а не посередніми. «Покірний журналіст, – сказав тоді Папа, – є вільним журналістом. Вільним від обумовлень. Вільним від упереджень, а тому є мужнім». Сьогодні цю свободу потрібно берегти як ніколи, усвідомлюючи, що бути працівником інформаційної сфери – це не тільки професія, але також місія на служінні спільному благу.

____________________

*Редакційний Віце-директор Дикастерії в справах комунікації