Папа: Тільки примирені між собою християни зможуть свідчити Євангеліє миру

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Ми повинні запитувати себе: що зробили і що можуть зробити Церкви задля внеску в розвиток міжнародної спільноти, спроможної здійснювати братерство, починаючи з народів і націй, що живуть соціальною дружбою. У контексті війни в Україні з таким зауваженням Папа Франциск звернувся до учасників пленарної асамблеї Папської Ради сприяння єдності між християнами, що відбувалася цими днями у Ватикані на тему: «На шляху до екуменічного святкування 1700-річчя Першого Нікейського собору (325–2025)».

Екуменізм і пандемія

Приймаючи в п’ятницю, 6 травня 2022 р., працівників, членів і радників цієї дикастерії, які нарешті змогли зібратися на пленарну зустріч, перенесену кілька разів через пандемію, Святіший Отець звернув увагу на те, що пандемія, разом з своїми трагічними наслідками для суспільного життя, вплинула також і на екуменічну діяльність. Насамперед, ставши на заваді проведенню звичних зустрічей та здійсненню нових проектів. Однак, криза також «стала нагодою для зміцнення та оновлення стосунків між християнами».

«Першим значущим екуменічним результатом пандемії стало оновлене усвідомлення приналежності до єдиної християнської сім’ї, усвідомлення, вкорінене в досвіді спільної крихкості та того, що можемо уповати виключно на допомогу, що походить від Бога. Як не парадоксально, пандемія, що змусила нас зберігати дистанцію одні від одних, дала нам зрозуміти, наскільки, в дійсності, ми є близькими та відповідальними одні за одних», – сказав Єпископ Риму, наголосивши на важливості зберегти це усвідомлення, без якого християнським спільнотам загрожує спокуса почуватися самодостатніми, що є «серйозною перешкодою для екуменізму».

За словами Святішого Отця, сьогодні для християнина неможливо прямувати вперед наодинці. І також або всі конфесії прямуватимуть вперед разом, або топтатимемося на місці. «У деяких країнах, – зазначив він, – є оте повернення до, так би мовити, егоцентризму, деяких християнських спільнот, що означає повертатися назад і не могти чинити поступ. Сьогодні або прямуємо разом, або неможливо прямувати далі».

Виклик війни і Євангеліє миру

«Ще перед тим, як закінчився надзвичайний стан в охороні здоров’я, ввесь світ опинився перед необхідністю ставити чоло новому трагічному викликові, війні, що тепер триває в Україні», – вів далі Папа, зазначаючи, що після завершення другої світової війни в світі ніколи не бракувало регіональних війн, як от Руанда 25 років тому, і це спонукало його говорити про «фрагментарну третю світову війну», розсіяну трохи повсюди. «Однак, теперішня війна, така ж жорстока та безумна, як і кожна війна, має більший вимір і несе загрозу всьому світові, а тому не може не стати викликом для сумління кожного християнина і кожної Церкви», – додав він, вказуючи на обов’язок запитувати, що зробили і що можуть зробити Церкви для розвитку всесвітньої спільноти, спроможної жити в братерстві.

«У минулому столітті усвідомлення того, що скандал поділів між християнами має історичний тягар, породжуючи зло, що отруїло світ жалобами та несправедливістю, спонукало спільноти віруючих, під проводом Святого Духа, прагнути єдності, за яку Господь молився та віддав Своє життя. Сьогодні, перед обличчям варварства війни, це прагнення єдності потрібно і далі підтримувати», – наголосив Глава Католицької Церкви, зазначивши, що ігнорування поділів між християнами означає «толерувати це забруднення сердець, яке удобрює ґрунт для конфліктів».

Собор, що став знаком примирення

«Звіщення Євангелія миру, того Євангелія, що роззброює серця перше, ніж війська, буде вірогіднішим лише тоді, коли його звіщатимуть християни, нарешті примирені в Ісусі, Князеві миру; християни, що черпають натхнення з Його послання любові та загального братерства, що переступає через межі своєї спільноти і своєї країни», – сказав Папа, назвавши важливим внеском роздуми Папської Ради про те, як у екуменічний спосіб відзначити 1700-річчя першого вселенського Нікейського собору. За його словами, цей собор був «подією примирення у Церкві, що в синодальний спосіб наново ствердила свою єдність навколо визнання власної віри».

«Стиль і рішення Нікейського собору повинні освітлювати теперішній екуменічний шлях та причинитися до дозрівання нових конкретних кроків до мети повного відновлення єдності християн», – побажав Єпископ Риму, й звернувши увагу на те, що спогадування 1700-річчя збігається зі Святим Роком, закликав, аби святкування наступного ювілею мало «значущий екуменічний вимір».