Папа: дорогу Господеві готуємо за допомогою свідчення братерства
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Євангелізаційна місія ґрунтується не на особистому активізмі, а на свідченні братньої любові. Так Папа Франциск підсумував свої роздуми, якими поділився перед проказуванням молитви «Ангел Господній» у неділю, 3 липня 2022 р., коментуючи розповідь святого Луки про те, як Ісус, посилаючи 72 учнів на місію, посилає їх по двоє.
Практичні незручності
Як зазначив Святіший Отець, таке рішення з практичної точки має в собі більше недоліків, ніж вигоди. Може статися, що двоє не порозуміються між собою, один з двох може мати повільніший крок, хтось може захворіти, змушуючи іншого затриматися. Здається, що коли ти сам, то подорож відбувається швидше… Але Ісус посилає перед собою «не самотніх осіб, але учнів, які йдуть по двоє». Чому?
Євангелізація поведінкою
Шукаючи відповідь на це запитання, Папа зазначив, що завданням учнів є приготувати людей до прийняття Ісуса, однак інструкції, які Він їм дає, стосуються не стільки того, що вони повинні казати, як того, «якими вони повинні бути», наголошують більше на свідченні: вони покликані «євангелізувати своєю поведінкою». І першою конкретною дією є іти по двоє.
«Учні не є “вільними гравцями”, проповідниками, що не вміють передати слово іншому. Євангеліє, насамперед, звіщає життя учнів: їхнє вміння бути разом, шанувати один одного, не прагнути показатися здібнішим від іншого, однодушно покликатися на єдиного Учителя», – сказав Наступник святого Петра.
Не активізм, а свідчення
За словами Святішого Отця, навіть якщо матимемо досконалі душпастирські плани, здійснюватимемо прораховані до найдрібніших деталей проекти, збиратимемо натовпи та матимемо необмежені засоби, «якщо відсутня готовність до братерства, євангелізаційна місія не чинить поступу». Він розповів історію одного місіонера, який в певний момент відокремився від свого побратима, разом з яким вирушив до Африки, та в одному селі успішно здійснив ряд будівельних проектів для блага громади. Все діяло бездоганно, але одного дня він усвідомив, що вів життя «вправного підприємця», а не євангелізатора, а тому передав управління іншим і повернувся до свого співбрата.
«Так він зрозумів, чому Господь посилав учнів по двоє: євангелізаційна місія ґрунтується не на особистому активізмі, тобто, на тому, щоб щось “робити”, а на свідченні братньої любові, також і через труднощі, які викликає необхідність бути разом з іншими», – сказав Папа, заохочуючи замислитися над тим, як ми несемо добру новину Євангелія, чи вміємо співпрацювати, приймати рішення разом, шануючи думку того, хто перебуває поруч. «Нехай же Діва Марія, Мати Церкви, навчить нас готувати дорогу Господеві за допомогою свідчення братерства».
Оплески блаженним
Після проказування молитви «Ангел Господній» Святіший Отець скерував думку до Аргентини, де напередодні відбулася беатифікація дієцезального священика Педро Ортіса де Сарате й отця-єзуїта Хуана Антоніо Солінаса, які були вбиті 1683 року, через те, що «несли послання євангельського миру». «Нехай же приклад цих мучеників допоможе нам безкомпромісно свідчити Добру Новину, великодушно посвячуючись служінню найслабшим», – побажав Папа, закликавши привітати блаженних оплесками.
