Папа духовенству Корсики: не занедбати себе, щоб не занедбати ввірених нам

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«З цього острова в Середземному морі ми підносимо до Богородиці благання про мир: мир для всіх земель, що омиваються цим морем, особливо для Святої Землі, де Марія народила Ісуса. Мир для Палестини, для Ізраїлю, для Лівану, для Сирії, для всього Близького Сходу! Мир для стражденної М’янми. нехай Пресвята Богородиця випросить жаданий мир для українського народу і російського народу», – сказав Папа Франциск наприкінці зустрічі з духовенством та чернецтвом Корсики, перед тим, як розпочати проказування молитви «Ангел Господній».

У неділю, 15 грудня 2024 р., після виступу перед учасниками конгресу про народну релігійність Середземномор’я, який 14-15 грудня відбував в Аяччо, Святіший Отець від’їхав до катедрального собору Внебовзятої Діви Марії, де його чекали священники, диякони, богопосвячені особи та семінаристи. В дорозі він також зупинився на молитву перед статуєю Пречистої Діви Милосердя, Небесної покровительки Корсики. Зустріч з духовенством стала другим велелюдним заходом його одноденної 47-ї Апостольської подорожі.

Першість благодаті

У своєму слові Святіший Отець, склавши присутнім подяку за їхнє життя у свідченні та служінні, наголосив насамперед на першості Божої благодаті, яка є «основою християнської віри та кожної форми посвячення в Церкві». «У європейському контексті, в якому перебуваємо, не бракує проблем і викликів, пов'язаних з передаванням віри, і з кожним днем ви стикаєтеся з цим, відкриваючи себе малими і крихкими: вас не дуже багато, ви не маєте потужних засобів, середовище, в якому ви працюєте, не завжди сприятливе для звіщення Євангелія», – сказав Папа, додаючи, що ця «священнича вбогість» є благословенням. «Вона позбавляє нас претензії робити все самотужки, вона вчить нас розглядати християнську місію як щось, що залежить не від людських сил, але, перш за все, від діяння Господа, Який завжди працює і діє за допомогою того малого, що ми можемо Йому запропонувати», – пояснив він, закликаючи не забувати про те, що «не я у центрі, а Бог».

Покликані до піклування

Однак, як підкреслив далі Наступник святого Петра, «першість Божої благодаті не означає, що ми можемо спокійно дрімати, не беручи на себе власну відповідальність». Ми є «співробітниками благодаті», що спонукає ставити перед собою запитання: як я живу своїм посвяченням, своїм учнівством? «Зафіксуйте його у своєму серці, не недооцінюйте його і не недооцінюйте потребу цього розпізнання, цього погляду всередину себе, щоб не трапилося так, що нас “перемололи” ритми і зовнішня діяльність, і ми втратили свою внутрішню цілість. Зі свого боку, я хотів би залишити вам подвійне заохочення: дбати про себе і дбати про інших», – мовив Святіший Отець, пояснивши кожен з цих аспектів.

Насамперед, йдеться про те, що «священниче чи чернече життя не є “так”, яке ми сказали раз і назавжди», бо «ми повинні кожного дня поновлювати свою радість зустрічі з Ним», щоразу «слухати Його голос і приймати рішення іти за Ним, також і в хвилини падінь». «Священник, черниця, диякон, які занедбують себе, зрештою, занедбуватимуть і тих, хто їм довірений. Ось чому нам потрібне маленьке “правило життя”, яке включає щоденну зустріч через молитву та Євхаристію, діалог з Господом, кожен згідно з власною духовністю і стилем», – пояснив Папа, підкреслюючи важливість спільноти й братерства та здорового відпочинку, а також застерігаючи від надмірного активізму.

Водночас, місія, яку кожен отримав, полягає в тому, щоб «нести Ісуса іншим». Таким чином, у центрі служіння перебуває слухання, близькість з людьми. «Це також є заохоченням до пошуку в сучасному контексті найефективніших душпастирських шляхів для євангелізації. Не бійтеся змінюватися, переглядати старі шаблони, оновлювати мову віри, пам'ятаючи, що місія – це не питання людських стратегій: це насамперед питання віри. Піклування про інших: про тих, хто чекає на слово Ісуса, про тих, хто віддалився від Нього, про тих, хто потребує дороговказу чи розради у своїх стражданнях. Дбати про всіх, у формуванні, а особливо у зустрічах. Зустрічатися з людьми там, де вони живуть і працюють, це дуже важливо. І врешті, ще одна річ, яка лежить мені на серці: будь ласка, завжди прощайте», – заохотив Святіший Отець, закликаючи не перетворювати сповідь на тортури та зізнався, що протягом понад 50 років священства нікому не відмовив у розгрішенні.

Війна – це завжди поразка

Запрошуючи присутніх піднести молитву до Пресвятої Богородиці, Папа нагадав, що місцеві вірні вшановують Її як Матір Милосердя. Скерувавши думку до країн, як страждають від війни та спраглі миру, Святіший Отець також повторив, що війна – це завжди поразка. «І війна в чернечих спільнотах, війна на парафіях – це завжди поразка, завжди! Нехай же Господь дарує нам усім мир», – побажав він, закликавши також помолитися за жертв циклону, який обрушився на архіпелаг Майотта. «Я духовно близький з усіма, кого торкнулася ця трагедія», – сказав Папа, розпочавши проказування молитви «Ангел Господній».