Папа: Ісус Господь – це мета, до якої Венедикт XVI вів нас немов за руку
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Перше, ніж розпочати цю катехизу, я б хотів, щоб ми думками приєдналися до тих, хто тут недалеко віддає шану Венедиктові XVI і присвятити йому свою згадку, бо він був великим спеціалістом катехизи. Його гостра та ввічлива думка не була зосередженою на собі, а церковною, бо він завжди хотів вести нас до зустрічі з Ісусом. Ісус, воскреслий Розіп’ятий, Животворящий і Господь, був метою, до якої Папа Венедикт провадив нас, узявши за руку. Нехай же він допоможе нам наново відкривати в Христі радість віри та надію життя», – сказав Папа Франциск на початку першої в цьому році загальної аудієнції, скерувавши думку прочан, зібраних 4 січня 2023 в залі Павла VI у Ватикані, до свого попередника, серце якого перестало битися в останній день року.
Дозволити себе пізнати
Завершуючи цикл повчань, присвячених темі розпізнання, в заключних роздумах Святіший Отець зупинився на помічниках цього процесу, а цього разу – на духовному проводові. Він насамперед наголосив на важливості дозволити пізнати себе, «не боячись поділитися найуразливішими аспектами», тим, у чому виявляємося найчутливішими, слабкими, де боїмося осуду. Бо «уразливість є нашим найбільшим багатством», яке ми повинні навчитися приймати та шанувати, адже вона «робить нас здатними до лагідності, милосердя та любові», тобто, «робить нас людяними». «Щоб уподібнитись до нас, Бог забажав до кінця розділити з нами нашу вразливість», – нагадав Наступник святого Петра.
Прояснити своє становище
Далі Папа зауважив, що слухняний до голосу Святого Духа духовний супровід допомагає викривати «двозначності, також і серйозні, у сприйманні себе самих та в стосунках із Господом». В Євангеліях не бракує розповідей про розмови Ісуса з людьми, які проливають світло на їхнє життя, і люди, які переживають справжню зустріч з Ісусом, «не бояться відкрити Йому своє серце». І це стає «досвідом спасіння, безкорисливо прийнятого прощення».
«Розповісти іншому те, що ми пережили або чого шукаємо, допомагає знайти ясність у собі самих, виводячи на яв численні думки, що нас наповняють, які часто турбують нас наполегливими повтореннями, адже в похмурі хвилини часто приходять наступні думки: Я в усьому помилився, я нічого не вартий, ніхто мене не розуміє, ніколи не дам собі раду, я приречений на поразку», – сказав Святіший Отець, наголошуючи, що це «фальшиві та отруйні думки», які спілкування з іншою особою допомагає викривати. І тоді можемо відчути, що Господь любить нас, і ми спроможні чинити добрі речі для Нього. А той, хто займається духовним провідництвом, «не підмінює собою Господа», ані не робить роботу, яка належить супроводжуваній особі, «а крокує поруч», допомагаючи читати те, що діється в серці.
Паломничаюча спільнота
Врешті, Папа вказав на те, що духовний супровід буде плідним, якщо позначений досвідом духовного синівства та братерства. «Ми відкриваємо, що ми Божі діти тоді, коли відкриваємо одні одних братами, дітьми того ж Отця», – сказав він, наголошуючи на важливості ставати членом «паломничаючої спільноти», бо «до Господа не приходимо самі».
Під проводом Марії
Справжньою учителькою розпізнання Наступник святого Петра назвав Пречисту Діву Марію, Яка «мало говорить, багато слухає та зберігає в серці». А ті кілька разів, коли щось промовляє, то залишає якийсь знак. В Євангелії від Івана знаходимо коротеньку Її фразу, що є «дорученням для християн усіх часів»: «Зробіть те, що Він вам скаже». «Марія знає, що Господь промовляє до серця кожного, і просить перетворити це слово в учинки та рішення», – сказав Папа.
Підсумовуючи цикл повчань про розпізнання, Святіший Отець зазначив, що воно є «мистецтвом, якого можна навчитися, яке має власні правила». І якщо його добре засвоїти, воно «дає змогу в дедалі прекрасніший і впорядкованіший спосіб переживати духовний досвід». І понад усе воно є «Божий даром, про який потрібно постійно просити, ніколи не вважаючи себе експертами чи самодостатніми».
