Перше слово Папи у Південному Судані: час сказати «досить» кровопролиттю

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Прибуваю як паломник примирення, мріючи супроводжувати вас на вашій дорозі миру, звивистій дорозі, яку вже не можна відкладати. Я не прибув сюди один, бо у мирі, як і життям, потрібно крокувати разом», – сказав Папа Франциск, розпочинаючи свою першу промову на південносуданській землі.

Візит ввічливості до Глави Держави

Прилетівши до Південного Судану в п’ятницю, 3 лютого 2023 р., Святіший Отець, разом зі своїми супутниками на цьому етапі подорожі – очільниками Англіканської Співдружності та Генеральної Асамблеї Церкви Шотландії, прибув до президентського палацу в Джубі, столиці Південного Судану. У той час, як Папа, в якості Глави Держави, мав приватну розмову з Президентом в рамках візиту ввічливості, у сусідньому приміщенні Віце-Президенти мали зустріч з Державним Секретарем кардиналом П’єтро Пароліном й іншими членами ватиканської делегації та з очільниками екуменічних делегацій. Згодом до них приєдналися Папа Франциск та Салва Киїр Маярдіт, Президент Південного Судану. Опісля всі вийшли на подвір’я президентського палацу, де й відбулася зустріч з представниками влади, дипломатичного корпусу, світу культури й громадянського суспільства.

Щоб страждання не було даремним

Промовляючи до присутніх, Папа зазначив, що вони вирушили в це «екуменічне паломництво миру», бо «почули волання цілого народу, що з великою гідністю плаче через насильство, якого зазнає, через постійний брак безпеки, через бідність, яка їх вражає і через стихійні лиха, які не вгавають». Роки війни, «здається, не мають кінця», а процеси примирення «здаються паралізованими, обіцянки миру виявляються невиконаними. «Нехай же ці виснажливі страждання не виявляться даремними», – закликав він.

До джерел народження та відродження

Як метафору, навколо якої він побудував свої роздуми, Святіший Отець обрав «велику ріку, що протікає через країну», завдяки якій цей край є багатим рослинністю та плодами землі. «Протягом століть дослідники прибували на територію, де перебуваємо, піднімаючись Білим Нілом у пошуках джерел найдовшої у світі ріки. І саме з пошуків джерел спільного життя хочу розпочати свою мандрівку разом з вами», – сказав він, підкреслюючи, що ця земля «потребує зрошення зі свіжих і життєдайних джерел».

Час сказати: досить!

Наголосивши, що саме влада покликана «відроджувати суспільне життя», Папа підкреслив, що урядовці повинні бути «батьками, а не панами». «Нехай же роки, позначені пораненим дитинством, що розпочалися після народження країни, поступляться місцем мирному зростанню», – побажав він, підкресливши, що наступні покоління або шануватимуть, або викреслять їхні імена з пам’яті, в залежності від того, що вони чинять тепер.

«Щоби ця земля не перетворилася в цвинтар, але знову стала квітучим садом, прошу вас з усього серця прийняти просте слово, яке є не моїм, а Христовим. Він вимовив Його саме в саду, в Гетсиманії, коли перед учнем, який вихопив із піхов меч, сказав: “Досить!”. Пане Президенте, Панове Віце-президенти, в ім’я Бога, того Бога, до Якого ми разом молилися в Римі, Бога лагідного і сумирного серцем, в Якого вірять численні люди цієї дорогої країни, настав час сказати “досить” без “якщо” і без “але”: досить кровопролиття, досить конфліктів, досить насильства та взаємних обвинувачень на адресу тих, хто його коїть, досить залишати народ спраглим миру. Досить знищення, настав час будувати! Нехай же час війни залишиться позаду та настане час миру!» – закликав Святіший Отець.

В утвердженні демократії

Повертаючись до джерел ріки, Папа зазначив, що біля витоків цієї країни лежить слово «республіка», що означає «спільна дійсність», що «держава належить всім». Таким чином, «завданням влади є служити спільноті». Для життя республіки «фундаментальним є демократичний розвиток», який захищає «благотворний розподіл гілок влади». Демократія також «передбачає пошану людських прав». Потрібно пам’ятати, що «без справедливості немає миру», але також «немає справедливості без свободи».

Перезапустити надію

Порівнюючи з тим, як ріка Ніл, після джерел, протікає через круті ділянки, позначені водоспадами і порогами, саме в південно-суданській долині поблизу Джуби стає судноплавною, Святіший Отець побажав, аби й шлях миру в цій країні був позначений не злетами і падіннями, а саме з цієї столиці «ставав плинним, однак, не загрузнувши в інертності». «Друзі, настав час перейти від слів до дій. Настав час перегорнути сторінку, це час зусиль для необхідних і нагальних перетворень», – сказав він, заохочуючи втілювати Мирну угоду й відповідну Дорожню карту. «Посеред світу, позначеного поділами й конфліктами, ця країна приймає екуменічне паломництво миру, що є рідкістю; це становить зміну ритму, шанс для Південного Судану наново розпочати плавання тихими водами, відновлюючи діалог», – сказав Наступник святого Петра, побажавши, аби це стало для всіх нагодою «перезапустити надію», щоби кожен громадянин зрозумів, що вже не час дати нести себе отруєними водами ненависті, трайбалізму, регіоналізму та етнічних відмінностей, а час «разом плисти в напрямку майбутнього!».

Мистецтво зустрічі

Злиття кількох річок через озеро Но є початком русла так званого Білого Нілу, і це стало для Папи нагодою звернути увагу на важливість зустрічі та діалогу. За його словами, вирішальну роль у «переході від не цивілізованості сутички до цивілізації зустрічі» може відіграти молодь, а тому варто створювати для неї простір для зустрічей і залучати в політичні процеси. «Молода історія цієї країни, розтерзаної етнічними сутичками, потребує наново віднайти містику зустрічі, благодать спільності», – сказав Святіший Отець, вказуючи на те, як вбираючи різні притоки, річка збагачується. А той факт, що саме рікою в ці краї прибули місіонери, дав нагоду скерувати думку до них і до працівників гуманітарних місій.

Очищати русло та зміцнювати береги

Велика ріка також може виливатися та спричинювати катастрофи. У цьому контексті Папа склав співчуття й запевнення у близькості постраждалим від повеней. Це також є нагадування про «поранене створіння», з чого випливає заклик піклуватися про спільний дім з думкою про майбутні покоління, зокрема, долаючи знеліснення. А той факт, що для запобігання повеням потрібно очищувати русло, Святіший Отець вказав на те, що «течія суспільного життя потребує боротьби з корупцією», яка є причиною «нестачі необхідних ресурсів для того, що найпотрібніше». А це, насамперед, подолання бідності.

А щоби «води життя не перемінювалися в смертельну небезпеку», фундаментальним є укріплювати береги. У світлі цієї алегорії Папа вказав на необхідність зупинити потоки контрабандної зброї, бо «потрібно багато речей, але точно не додаткових інструментів смерті». Іншими укріпленнями, «незамінними для гарантування плину суспільного життя», він назвав також розвиток і адекватну політику в сфері охорони здоров’я, необхідність інфраструктури, та дбання про освіту, що є «єдиним шляхом для того, щоби діти цієї землі взяли майбутнє в свої руки». «Вони, як і всі діти цього континенту та світу, мають право виростати, тримаючи в руках зошити та іграшки, а не робочі інструменти й зброю», – наголосив Святіший Отець.