Папа: найкращий подарунок для мене – мир
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Подкаст? А що це таке?», – запитав Папа Франциск, вітаючись пізнього вечора із нашим колегою в «Домі святої Марти», й отримавши пояснення додав: «А, гарно. То зробімо». Це не інтерв’ю, їх у контексті річниці понтифікату з’явилося чимало. Це радше добірка думок про насичене десятиріччя в житті Церкви.
«Слово, яке спадає на думку: здається ніби це було вчора», – говорить він про своє обрання, зазначаючи, що час летить. «Коли хочеш вхопити сьогодні, воно вже стає вчора. А коли хочеш вхопитися за завтра, його ще немає. І ти постійно перебуваєш у цьому напруженні сьогодення, яке вже є вчорашнім, але не є завтрашнім. Жити так стало чимось новим. Ці десять років, думаю, пролетіли саме так», – відповідає він на прохання оглянутися назад.
Із тисяч зустрічей, сотень подорожей і відвідин, між якими 40 міжнародних візитів, одна залишила в серці особливий слід: «Найгарнішою була зустріч на площі з літніми людьми. Похилі віком – це мудрість, вони багато мені допомагають. Також і я старий, чи не так? Зустрічі з похилими віком відновлюють мене, омолоджують, не знаю чому… Це прекрасні моменти».
Але не бракує і неприємних моментів, якими для нього є ті, що пов’язані з війною. Папа з болем згадує про відвідини військових меморіалів. Та й увесь понтифікат проходить під знаком війни, починаючи від молитовного чування на площі Святого Петра в намірі Сирії, що відбулося на початку вересня 2013 року. «Я собі цього не уявляв… Я думав, що те, що було в Сирії – це окрема, одна річ, але далі був Ємен, трагедія рохінджа в М’янмі, і коли я там був, то побачив, що це вже світова війна», – говорить Святіший Отець, якому довелося стати Папою в періоді війни. Тепер же причиною його страждань є загиблі в Україні. Тож на запитання про те, який подарунок з нагоди річниці він хотів би отримати від світу, відповідає: «Мир, потрібен мир».
На прохання поділитися чимось особистим, своїми мріями, від яких ніколи, за його ж словами, не потрібно відмовлятися, Святіший Отець зазначив, що три його мрії-побажання для Церкви, для світу і для тих, хто керує світом – це три слова: братерство, плач і усмішка. «Людське братерство, всі ми – брати і сестри, а тому потрібно відновити братерство. Навчитися не боятися плакати й усміхатися. Коли людина вміє заплакати чи усміхнутися – це людина, яка стоїть ногами на землі, а погляд зосереджений на горизонті майбутнього. А якщо втрачається здатність плакати, то щось не так. А якщо усміхатися – то ще гірше».
Завершуючи розмову, Папа уділив благословення всім працівникам і слухачам Радіо Ватикану. «Дякую вам за те, що ви завжди такі доброзичливі зі мною. Не переставайте молитися за мене і дякую! Бажаю вам усього найкращого».
