Десята річниця візиту Папи на Лампедузу: глобалізація байдужості і дар сліз

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Першу пастирську подорож за межі Риму після свого обрання, не враховуючи відвідин свого попередника Венедикта XVI в Кастель Ґандолдьфо, Папа Франциск здійснив на острів Лампедузу в Середземному морі. Він прибув туди 8 липня 2013 року, глибоко зворушений черговою катастрофою плавзасобу, яким з Африки подорожували мігранти, щоби помолитися за тих, хто втратив життя в морі, відвідати уцілілих та інших, висловити слова заохочення мешканцям острова та звернутися до всіх із закликом подбати про братів і сестер, які перебувають в ситуації крайніх злиднів.

Цей острів, розташований між Мальтою та Тунісом, став метою тисяч біженців і мігрантів з північної Африки, які часто вирушають в морську подорож у непристосованих до цього плавзасобах, що стає причиною численних катастроф із летальними наслідками.

Глобалізація байдужості

Папа Франциск провів окрему зустріч з мігрантами, вшанував загиблих, пустивши в морські хвилі вінок та відслужив Святу Месу, під час якої виголосив проповідь, наголошуючи на тому, що сьогодні ми часто втрачаємо почуття братньої відповідальності, впавши «у лицемірство священика та левіта, про яких Ісус говорить у притчі про Доброго Самарянина»: «Культура добробуту, яка спонукає нас думати лише про себе самих, робить нас нечутливими до волання інших, робить так, що живемо у мильних бульбашках, які є нічим, які є гарними, але є нічим, ілюзією порожнечі, тимчасовості, що веде до байдужості до інших, навіть більше – до глобалізації байдужості. (...) Ми звикли до страждання ближнього, це нас не стосується, не цікавить, це не наша справа».

Каїне, де твій брат?

У світлі читання з Книги Буття про те, як Каїн вчинив братовбивство, Папа тоді звернув увагу на те, що першим питанням, з яким Бог звернувся до людини після гріхопадіння, було «Адаме, де ти?». Після гріха Адам був дезорієнтований, бо втратив своє місце в створінні, «вважаючи, що став могутнім». Однак, насправді втрачено гармонію зі світом і з ближнім, який вже «не є братом, якого слід любити, але стороннім, який турбує моє життя, мій добробут». Так доходить до другого питання: «Каїне, де твій брат?». «Мрія бути могутнім, бути великим, як Бог, більше того, мрія бути Богом, веде до ланцюга помилок, що є ланцюгом смерті, веде до пролиття крові брата!» – сказав проповідник, додаючи, що два згадані питання сьогодні Бог ставить кожному з нас, бо ми всі «перестали бути уважними до світу, в якому живемо, не дбаємо, не бережемо те, що Бог створив для всіх, і навіть не здатні берегти одні одних».

Чи ми ще спроможні плакати?

«Але я б хотів, – додав Святіший Отець, – щоб ми поставили третє запитання: “Хто з нас оплакував цей чи подібні факти?”. Хто оплакував смерть цих братів і сестер? (...) Ми стали суспільством, яке забуло досвід плачу, співстраждання: глобалізація байдужості відібрала в нас здатність плакати!».