Папа: Марсель є містом, яке приймає, і це – послання для Європи
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Ввечері, 23 вересня 2023 р., відвідинами базиліки Santa Maria Maggiore та молитвою перед чудотворною іконою Пресвятої Богородиці Спасіння римського люду, Папа Франциск завершив свою 44-у Апостольську подорож, в рамках якої відвідав французьке місто Марсель. У цьому портовому місці відбувалися чергові «Середземноморські зустрічі», що є церковно-громадською ініціативою для обміну думками про долання викликів, що торкаються регіону, між якими – явище масової міграції до європейських берегів, що часто позначене трагічними випадками загибелі людей у морі. Тож саме цієї теми стосувалося перше запитання, яке Святішому Отцеві поставила представниця французького телебачення під час традиційної пресконференції в літаку за підсумками подорожі.
Усвідомлення змінюється, але це повільний процес
Рафаель Шапіра звернула увагу на те, що Папа Франциск розпочав свій понтифікат із візиту на Лампедузу, де критикував байдужість, і через десять років знову звертається до Європи із закликом бути солідарною. «Десять років Ви повторюєте одне і те саме послання. Чи це означає, що Ви зазнали поразки?» – запитувала вона Святішого Отця, на що той відповів: «Скажу, що ні. Скажу, що зростання пішло повільно. Сьогодні вже є усвідомлення мігрантської проблеми. Є також усвідомлення того, що вона дійшла до такої точки, що вже не відомо, як за неї братися».
Папа наголосив, що існують «жахливі випадки», коли мігрантів, немов граючись у пінг-понг, відсилають туди-сюди. Але цим прирікають їх на потрапляння у табори, на знущання, і їхнє становище стає ще гіршим, як до цього. «Там панує терор. Вони страждають не лише через те, що мають потребу виїхати, але й через те, що панує терор. Вони невільники. І ми не можемо, нічого не помічаючи, відсилати їх назад немов м’ячик у пінг-понгу. Тому я повторюю принцип: мігрантів слід прийняти, супроводжувати, підтримати та інтегрувати. Якщо ти не можеш інтегрувати в своїй країні, супроводь і інтегруй в його країні, але не залишай його в руках отих жорстоких торговців людьми», – підкреслив Святіший Отець, зауваживши, що справи покращилися відтоді, коли він відвідував Лампедузу. Папа розповів, що коли був той візит, у «Домі святої Марти» працювала одна ефіопка, яка слідкувала за ним по телебаченню. Й вона звернула увагу на те, що перекладач, коли Святіший Отець говорив з одним із ефіопів, не перекладав усе, що той говорив, прикрашаючи ситуацію. «Свідомість змінилася. Справді. Сьогодні є більше усвідомлення. І не тому, що я про це говорив, а тому що люди помітили проблему. Про неї вже багато-хто говорить», – додав він.
Життя – це не іграшка
Інший французький журналіст Клемент Малкі зауважив, що французький уряд готується затвердити суперечливе законодавство щодо завершення життя, а тому запитував, чи Папа, зустрічаючись із президентом Макроном говорив з ним про евтаназію. «Сьогодні ми не говорили на цю тему, але про це йшлося під час іншого візиту, коли ми зустрілися, я про це говорив чітко, коли він був у Ватикані. Я сказав йому чітко свою думку: з життям не слід гратися, ні на початку, ні наприкінці», – відповів Святіший Отець, зауваживши, що це не просто його думка, а йдеться про захист життя, адже з цією політикою уникання болю можна дійти до «гуманістичної евтаназії». Наступник святого Петра знову перестеріг перед ідеологічними колонізаціями, які руйнують людське життя, виступають проти життя. Як от у випадку похилих віком, яких вважають непотрібними. «Із життям не слід гратися. Цього разу я не говорив про це з президентом, але іншого разу так. Я сказав йому свою думку: із життям не граються, як у випадку законів, які не дозволяють дитині вирости в лоні матері, так і законів про евтаназію під час хвороби чи старості. І я не кажу, що це питання віри. Це питання людяності», – наголосив він.
Не гратися з мучеництвом українського народу
Іспанський журналіст Хав’єр Мартінес-Брокаль, покликаючись на те, що Папа також згадав про Україну, запитував про успіхи «місії кардинала Дзуппі», додаючи: «І ще одне, може трохи жорстке запитання: як Ви на особистому рівні переживаєте той факт, що цій місії не вдається досі здобути якийсь конкретний результат? На одній з аудієнцій Ви говорили про розчарування. Чи почуваєтеся розчарованим?».
«Це правда, – відповів Святіший Отець, – деяке розчарування відчувається. Бо Державний Секретаріат робить все можливе, щоби допомогти в цьому, також “місія Дзуппі” йде в тому ж напрямку. Є щось у питанні дітей, що йде добре… Але ця війна, мені спадає на думку, обумовлена не тільки російсько-українською проблемою, але й продажем зброї, торгівлею зброєю». Папа навів нещодавно опубліковану інформацію про те, що сьогодні найприбутковішими є інвестиції у заводи, що виготовляють зброю, тобто, «у фабрики смерті». «Український народ, – додав у цьому контексті Святіший Отець, – це народ-мученик, який має історію, переповнену мучеництвом, історію, яка викликає біль. Це не вперше він страждає: в часи Сталіна він багато-багато вистраждав. Це народ-мученик. Але ми не повинні гратися з мучеництвом цього народу, ми повинні допомогти йому розв’язати ці справи в найреальніший можливий спосіб. Під час війни реальним є можливе, не слід себе обманювати, що мовляв завтра двоє лідерів, які в стані війні, сядуть разом за стіл їсти. Але наскільки можливо, куди можемо дійти, смиренно робити можливе. Тепер я бачив, що якась країна робить крок назад, не дає зброю, й починається процес, де напевно мучеником буде український народ. І це погано!».
Послання для Європи
Підсумовуючи розмову, Папа Франциск повернувся до результатів подорожі. Він зазначив, що Марсель – це цивілізація багатьох культур і порт мігрантів, в також «культура зустрічі», «креативна мозаїка», де співіснують різні релігії. «Це порт, який є посланням у Європі: Марсель приймає. Приймає та шанує, робить синтез, не заперечуючи тотожність народів. Ми повинні переосмислити цю проблему й у інших частинах: здатність приймати», – сказав Святіший Отець, вказуючи на те, що в деяких країнах, які стикаються з напливом мігрантів, існують порожні села, де мешкають щонайбільше два десятки літніх людей. І це повинно бути спонукою для інтеграції. «Ми потребуємо робочих рук, Європа потребує. Добре проваджена міграція – це багатство. Задумаймося на такою мігрантською політикою, щоб вона була більш плідною і багато в чому допомогла», – заохотив він.
