Папа про духовну спадщину о. Мілані: нікого не виключати
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ - Ватикан
Вірний Богові та Церкві, постать, яка спонукає не бути байдужими, долаючи будь-які форми дискримінації та несправедливості. Так Папа Франциск охарактеризував італійського священика о. Лоренцо Мілані, на гробі якого він молився 20 червня 2017 року, в 50-ту річницю відходу до вічності. В понеділок, 22 січня 2024 р., він прийняв у Ватикані членів національного комітету з відзначення сторіччя від дня народження цього душпастиря, який був вихідцем з аристократичної родини, але присвятив своє життя служінню на невеликій парафії в гірській місцевості.
Сповнення євангельських блаженств
У своєму слові Святіший Отець відзначив стиль священика, який закарбувався в історії Церкви й суспільства минулого століття, назвавши його «закоханим у Церкву, вірним Євангелію вбогих». Присвятивши своє життя вихованню підлітків, впроваджуючи інноваційну педагогічну методику, він почувався одним із них, «не іншим, не кращим». «Отець Лоренцо у повній мірі жив євангельськими блаженствами вбогості та покори, залишивши свої привілеї, багатство, комфорт, елітарну культуру, щоб стати вбогим серед вбогих. І через цей вибір він ніколи не відчувався применшеним, бо знав, що це його місія, що Барбіана – його місце», – сказав він, зауваживши, що працюючи у школі, отець Мілані також реалізував слова про блаженних голодних і спраглих справедливості, адже бачив своє завдання у тому, щоби «відновлювати гідність останніх, повагу, громадські права, але перш за все – визнання Божого синівства, яке охоплює всіх нас».
Вимоглива спадщина
За словами Папи, отець Мілані залишив по собі вимогливу спадщину, описуючи його як «неспокійного священика, що викликав неспокій, вірного Господеві та Його Церкві». Заохочуючи комітет і надалі поширювати цю спадщину, він вказав на значення того, що увійшло в історію як одне з найпопулярніших гасел священика: «Девіз "Я дбаю" – це не узагальнене “мені не байдуже", а щире "ви мені не байдужі", виразний вияв любові до своєї маленької громади; і в той же час це послання, яке він передав своїм учням, і яке стало універсальним повчанням. Він закликає нас не залишатися байдужими, інтерпретувати реальність, виявляти нових бідних і нову бідність, наближатися до всіх відкинутих і приймати їх до свого серця. Кожен християнин повинен зробити свою частку в цій справі».
