Послання до молоді з нагоди 5-ї річниці Апостольського напоумлення «Christus vivit»

Дорогі юнаки й дівчата,

Христос живе і хоче, щоб ви жили! Це впевненість, яка завжди наповнює моє серце радістю і яка сьогодні спонукає мене написати це послання до вас, через п'ять років після публікації Апостольського напоумлення Christus vivit, плоду Асамблеї Синоду Єпископів, яка мала тему «Молодь, віра та розпізнавання покликання».

Перш за все, я хотів би, щоб мої слова знову запалили у вас надію. У теперішньому міжнародному контексті, позначеному багатьма війнами, численними конфліктами та стражданнями, можу собі уявити, що чимало з вас почуваються зневіреними. Ось чому я хотів би разом з вами розпочати зі звіщення, яке є основою надії для нас і для всього людства: «Христос живе!».

Я кажу це кожному з вас зокрема: Христос живе і любить тебе, любить безмежно. І Його любов до тебе не залежить від твоїх падінь чи помилок. Він, що віддав за тебе своє життя, не чекає на твою досконалість, щоб полюбити тебе. Поглянь на Його розпростерті на хресті руки і «дозволь Йому завжди наново спасати тебе»[1], ходи з Ним, як з другом, прийми Його у своє життя і дозволь Йому розділити з тобою радощі і надії, страждання і тривоги твоєї молодості. Ти побачиш, що твій шлях стане світлішим і що навіть найбільші тягарі стануть менш важкими, бо Він буде поруч, щоб нести їх разом з тобою. Тому щодня призивай Святого Духа, Який «спонукає тебе дедалі більше заглиблюватися в Христове серце, щоб ти дедалі більше сповнювався Його любов'ю, Його світлом і Його силою»[2].

Як би я хотів, щоб це звіщення досягло кожного з вас, щоб кожен з вас прийняв його як живе і справжнє у своєму житті та відчув прагнення ділитися ним зі своїми друзями! Так, бо на вас покладена велика місія: свідчити всім про радість, яка народжується з дружби з Христом.

На початку мого понтифікату, під час СДМ у Ріо-де-Жанейро, я рішуче закликав вас: зробіть так, щоб вас почули! «Hagan lio!». Також і сьогодні прошу вас: зробіть так, щоб вас почули, прокричіть, не стільки голосом, скільки життям і серцем, цю істину: Христос живий! Щоб уся Церква відчула спонуку підвестися, завжди знову вирушати в дорогу і нести своє звіщення усьому світові.

Наступного 14 квітня ми відзначатимемо 40-річчя першої великої зустрічі молоді, яка в контексті Святого Року Відкуплення стала паростком майбутніх Світових Днів Молоді. Наприкінці цього Ювілею, у 1984 році, святий Іван Павло ІІ передав молодим людям хрест з місією нести його по всьому світу як знак і нагадування про те, що тільки в Ісусі, Який помер і воскрес, є спасіння і відкуплення. Як ви добре знаєте, це дерев'яний хрест без Розіп'ятого, задуманий саме так, щоб нагадати нам, що він відзначає передусім тріумф Воскресіння, перемогу життя над смертю, щоб сказати всім: «Чому шукаєте між мертвими того, хто живий? Його немає тут, він воскрес» (Лк 24,5-6). І саме таким ви споглядаєте Ісуса: живим і переповненим радістю, переможцем над смертю, другом, Який любить вас і хоче жити у вас[3].

Тільки так, у світлі Його присутності, пам'ять про минуле буде плідною, а ви матимете відвагу жити сьогоденням і з надією дивитися в майбутнє. Ви зможете вільно прийняти історію ваших родин, ваших дідів і бабусь, ваших батьків, релігійні традиції ваших країн, щоб, у свою чергу, бути будівничими завтрашнього дня, «ремісниками» майбутнього.

Напоумлення Christus vivit – це плід Церкви, яка хоче прямувати вперед разом, а тому займає поставу слухання, діалогу та постійного розпізнання Господньої волі. Ось чому понад п'ять років тому, з огляду на Синод, присвячений молоді, багатьох з вас, що походили з різних куточків світу, попросили поділитися власними очікуваннями та прагненнями. Сотні юнаків і дівчат приїхали до Риму і протягом кількох днів працювали разом, збираючи ідеї, які можна було б запропонувати: завдяки їхній праці єпископи змогли пізнати і розвинути ширше і глибше бачення світу та Церкви. Це був справжній «синодальний експеримент», який приніс багато плодів, а також підготував ґрунт для нового Синоду, який ми переживаємо тепер, протягом цих років, саме на тему синодальності. Як читаємо в Заключному документі 2018 року, «участь молоді допомогла "пробудити" синодальність, яка є "конститутивним виміром Церкви"»[4]. І тепер, на цьому новому етапі нашої церковної подорожі, ми як ніколи раніше, потребуємо вашої креативності, щоб досліджувати нові шляхи, завжди зберігаючи вірність своєму корінню.

Дорогі юнаки та дівчата, ви – жива надія Церкви, яка рухається вперед! Тому я дякую вам за вашу присутність і ваш внесок у життя Христового Тіла. І прошу вас: нехай нам ніколи не бракує вашого доброго галасу, вашого напору, як у чистого і жвавого двигуна, вашого оригінального способу переживати та звіщати радість Воскреслого Ісуса! Про це я молюся, і ви також, будь ласка, моліться за мене.

Рим, базиліка Святого Івана на Латерані, 25 березня 2024, Великий понеділок.

_____________________________

[1] Післясинодальне Апостольське напоумлення Christus vivit, 123.

[2] Там же, 130.

[3] Пор. там же, 126.

[4] Синод Єпископів, XV Звичайна загальна асамблея, «Молодь, віра і розпізнавання поклкання». Кінцевий документ, 121.