Папа спільноті єзуїтського університету: покликані бути свідками надії

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

«Вашим завданням є формувати не тільки сяючі уми, але й зрощувати великодушні серця та сумління, уважні до гідності кожної людини», – сказав Папа Франциск, приймаючи у понеділок, 20 травня 2024 р., керівництво чиказького Університету Лойоли, які здійснюють паломництво місцями, пов’язаними із життям та становленням святого Ігнатія Лойоли, засновника Товариства Ісусового. В цьому контексті Святіший Отець підкреслив важливість того, щоб «повертатися до коріння, щоб могти прямувати вперед». «Корінням вашої інституції є досвід Засновника, який завжди ставив Бога на перше місце і перебував у постійному шуканні Божої волі. Це знайшло своє втілення в його наполегливому прагненні до служіння. Ступати вперед, щоб служити», – наголосив він.

Конфлікт як виклик

Далі Папа нагадав, що у своїй діяльності Університет Лойоли керується єзуїтською традицією, що ґрунтується на розпізнанні та діянні. Ця традиція, за його словами, заохочує «через серйозне навчання, уважне слухання та відважну діяльність» шукати істину. З цього випливає заохочення «бути свідками надії в світі, який часто позначений поділами та конфліктами». «Слава Богу, що існують конфлікти, але конфлікти вирішуються на іншому, вищому рівні. Конфлікт заставляє нас ходити лабіринтами, а з лабіринту виходимо згори і не самотужки. Конфлікт спонукає нас до праці», – зазначив Наступник святого Петра, спонукаючи бути витривалими на цій дорозі розвивання критичного бачення, здатності до розпізнання та чутливості до глобальних викликів, постійно запитуючи себе: «Який внесок може зробити наш університет у покращення світу?».

Не втратити горизонт надії

За словами Святішого Отця, в історичному періоді, позначеному швидкими змінами та дедалі складнішими викликами «ключовою є роль академічних інституцій». Але йдеться не лише про те, щоби формувати сяючі уми, слід пам’ятати, що формування охоплює три виміри – голова, серце та руки. З цього випливає заохочення формувати «працьовитих мрійників», та й самим бути такими, бо «щоб прямувати життям уперед, потрібно мріяти». «Існує потреба в чоловіках і жінках, які готові поставити свої навички на службу іншим, працювати заради майбутнього, в якому кожна людина зможе розвивати свої здібності і жити з гідністю і повагою, а світ зможе знайти мир. Це мене дуже вражає сьогодні: в умовах кризи світового порядку, здається, відсутній горизонт надії. А без надії не можна жити», – наголосив Папа, заохочуючи єзуїтський університет з Чикаґо плекати міжкультурний і міжрелігійний діалог як «засіб сприяння взаєморозумінню та співпраці».