Папа: будувати богослов’я, яке об'єднує науку й чесноту

о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан

У п’ятницю, 10 травня 2024 р. Папа Франциск прийняв на аудієнції богословів, членів «Міжнародної мережі католицьких богословських товариств» (INSeCT). Віддавши перевагу живому спілкуванню, Святіший Отець вручив їм заздалегідь приготований текст, в якому дякує за дослідницькі проекти й зустрічі, які сприяють екуменізму та діалогові з різними науками задля побудови мирного співіснування.

Творити симфонію культур

«Богослов'я – це справді цінне церковне служіння, якого ми потребуємо. Насамперед тому, що це належить до католицької віри – надавати кожному, хто запитує, відповідь про надію (пор. 1 Пт 3,15). І ми знаємо, що надія – це не емоція чи почуття, а сама особа Ісуса, дорога правди і життя (пор. Ів 14,5)», – зазначає Папа Франциск. За його словами, богослов’я є неоціненним в нашому мінливому часі, позначеного постійною мобільністю, взаємозв'язком різних народів, мов і культур. Таким чином, богослов’я дає орієнтири та критичне усвідомлення для побудови співіснування в мирі та солідарності, дбаючи про наш спільний дім.

«Крім того, богослов'я потрібне нам тому, що виклики, які ставить перед нами науково-технічний прогрес – згадаймо хоча б штучний інтелект – змушують нас сьогодні “збиратися разом”, щоб зрозуміти, що є людським, що гідним людини, що в людині є незнищенним, бо вона є божественною, тобто образом і подобою Божою у Христі», – підкреслює Святіший Отець. Він додає, що богослов’я повинно бути «співбесідником природничих наук і всього критичного знання», пропонуючи свій власний внесок у побудові симфонії культур завдяки діалогу, а не шляху взаємного зіткнення.

Шукати шляхи інкультурації віри

«Я можу вказати на ці три лінії розвитку богослов'я: творча вірність переданню, трансдисциплінарність і колегіальність. Це основні “інгредієнти” покликання католицького богослова, який перебуває в серці Церкви. Богослови, по суті, подібні до розвідників, посланих Ісусом Навином до Ханаанської землі: вони повинні відкрити правильні шляхи для інкультурації віри», – веде далі Папа Франциск.

Роздумуючи про традицію, Святіший Отець зазначив, що вона є живою та повинна зростати, «втілюючи Євангеліє в кожному куточку землі та в усіх культурах», оскільки Євангелія сповіщає подію Ісуса, Який «є мудрістю життя для всіх». Таким чином, звіщення Христа є знанням для людського існування, «світло якого проникає у волокна всієї реальності, досліджуваної науками». «Отже, трансдисциплінарність знання – це не примха короткочасної моди, а вимога богословської науки: вона “прислухається” до відкриттів інших галузей знання, щоб поглибити вчення віри, пропонуючи водночас християнську мудрість для людського розвитку науки. Відповідальність за це тернисте завдання також передбачає колегіальність і синодальність дослідницького шляху», – зазначає він.

Поєднати критичний розум і любов

Наступник апостола Петра виокремлює той факт, що служіння богослова передовсім не може бути здійснене без нового відкриття мудрісного характеру богослов'я. «Папа Бенедикт XVI справедливо закликав усі науки розширити межі наукової раціональності в мудрісному сенсі. Це розширення має відбутися і в богослов'ї, щоб воно стало критичним знанням для життя кожної людини і Божого люду, об'єднуючи науку і чесноту, критичний розум і любов. Адже католицька віра – це віра, яка діє через любов, інакше це мертва віра (пор. Як 2,26)», – наголошує Папа. Таким чином, за його словами, мудрісне богослов’я є богослов’ям любові (пор. 1 Ів 4,8).