Папа: Бог ніколи не відбирає свою любов, Він оправдує нас своїм милосердям
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«На цьому перехресті, яким є Бельгія, ви є Церквою, що “яка перебуває в русі”», – із такої характеристики Папа Франциск розпочав своє слово до церковної громади Бельгії. Зустріч з єпископами, священиками, дияконами богопосвяченими особами, семінаристами та душпастирськими співробітниками, яка відбулася вранці, 28 вересня 2024 р. в базиліці Пресвятого Серця в периферійному кварталі Брюсселя Кукельберґ, стала першою велелюдною подією в програмі третього дня його 46-ї Апостольської подорожі. Вислухавши вітальне слово очільника бельгійського єпископату та свідчення священника, душпастирської працівниці, богослова, представниці центру допомоги жертвам насильства, черниці та в'язничного капелана, Святіший Отець поділився деякими думками навколо трьох слів – євангелізація, радість і милосердя.
Повернутися до суттєвого
Отож, першою дорогою є євангелізація. Як зауважив Наступник святого Петра, зміни наших часів і криза віри спонукали «повертатися до суттєвого», тобто до Євангелія, щоб «усім наново звіщалася добра новина, яку Ісус приніс у світ». За його словами, кожна криза – це час, щоб поставити собі запитання та змінитися. «Коли ми відчуваємо спустошеність, ми завжди повинні запитувати себе, яке послання Господь хоче нам передати. І що нам показує криза? Що ми від християнства, яке влаштувалося в гостинному соціальному середовищі, перейшли до християнства “меншості”, а точніше, до християнства свідчення. А це вимагає сміливості церковного навернення, щоб розпочати ті душпастирські перетворення, які стосуються також звичаїв, моделей і мови віри, щоб вони справді служили євангелізації», – сказав Папа.
Коментуючи почуті свідчення, Святіший Отець підкреслив, що такої мужності потребують священники, щоб «не обмежуватися лише збереженням і управлінням спадщиною минулого», а бути пастирями, що готові розпізнавати питання, які ставить Євангеліє, прямуючи поряд з Божим людом. А коли ми несемо Євангеліє, то «Господь відкриває наші серця на зустріч з тим, хто відрізняється від нас». «Це гарно, ба більше, необхідно, щоб серед молоді були різні мрії та форми духовності», – сказав Папа, підкреслюючи, що ніхто не повинен бути «фотокопією іншого», адже «єдність у Церкві – це не одноманітність, а пошук гармонії в розмаїтті».
Автентична радість приваблює тих, хто далекий
Переходячи до другого аспекту, яким є радість, Наступник святого Петра відразу уточнив, що не йдеться про скороминущі радощі, пов’язані зі споживацькими розвагами, але про радість, «яка супроводжує та підтримує життя також і в найтемніші та найболючіші моменти», і вона є «даром з висоти, від Бога». «Це радість серця, яку пробуджує Євангеліє: усвідомлення того, що на цій дорозі ми не самотні і що навіть у ситуаціях убогості, гріха, поневірянь Бог перебуває поруч, піклується про нас і не дозволить, щоб останнє слово було за смертю», – сказав він, навівши пораду духовного розпізнання, яку залишив Йозеф Ратцінґер ще перед тим, як стати Папою: «Там, де бракує радості, де вмирає почуття гумору, там навіть немає Святого Духа […] і навпаки: радість є ознакою благодаті». Тож Святіший Отець побажав, щоб у проповідуванні, богослужіннях і апостольському служінні проглядалася радість серця, «бо це викликає запитання та приваблює також і тих, хто перебуває далеко».
Бог ніколи не забирає свою любов назад
«Євангеліє, яке ми приймаємо і ділимося ним, отримуємо і даруємо, веде нас до радості, бо відкриває нам, що Бог є Отцем милосердя, Який зворушується нами, Який піднімає нас після наших падінь, Який ніколи не відкликає свою любов до нас», – сказав Папа, переходячи до третього шляху, яким є милосердя. За його словами, перед обличчям зла це іноді може здаватися нам «несправедливим», бо земна справедливість каже: хто помилився, той заплатить. Але «Божа справедливість вища: хто помилився, той покликаний виправити свої помилки, але щоб зцілитися в своєму серці, він потребує милосердної любові Бога». «Бог усправедливлює нас своїм милосердям, тобто робить нас праведними, бо дарує нам нове серце», – сказав Святіший Отець, дякуючи тим, хто працює з постраждалими від зловживань, допомагаючи їм трансформувати їхній біль, і тим, хто працює з в’язнями, наслідуючи Ісуса, Який не тримався здалеку від наших ран.
«Таким чином, правильно йти всіма шляхами земного правосуддя, як також людськими, психологічними і каральними стежками, але покарання повинно бути ліками, воно повинно вести до зцілення. Людині треба допомогти знову встати на ноги і знайти свій шлях у житті та в суспільстві. Лише в одному випадку дозволено дивитися на іншого згори: щоб допомогти підвестися. Пам'ятаймо: всі ми можемо помилятися, але ніхто не є помилковим, ніхто не є втраченим назавжди. Милосердя, завжди, завжди милосердя», – наголосив Папа.
