Папа провів двогодинну розмову з жертвами насилля з боку духовенства
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
Другий день 46-ї Апостольської подорожі Папи Франциска завершився очікуваною, хоча й не анонсованою заздалегідь в офіційній програмі зустріччю. Повернувшись ввечері, 27 вересня 2024 р., з Левенського католицького університету, де він мав зустріч з викладачами, Святіший Отець в Апостольській нунціатурі прийняв 17 осіб, які постраждали від сексуальних зловживань з боку представників духовенства в Бельгії.
У повідомленні пресслужби Святого Престолу зазначається, що під час зустрічі, яка тривала понад дві години, учасники мали змогу донести до Папи власні історії та біль, а також висловити свої очікування щодо зусиль Церкви, спрямованих на боротьбу з насиллям. Святіший Отець, отримавши можливість вислухати і наблизитися до їхніх страждань, висловив вдячність за їхню мужність, а також виразив почуття сорому за те, що вони пережили в дитинстві через священиків, яким вони були довірені. Він також занотував прохання, з якими вони звернулися до нього, щоб згодом ретельніше вивчити їх.
Сором і впокорення
Про можливу зустріч Папи Франциска з постраждалими кілька днів тому оголосила Бельгійська єпископська конференція, але офіційно вона не була підтверджена. Тема зловживань займає провідне місце в програмі візиту Папи до Бельгії, країни, глибоко пораненої цими злочинами. Зустрічаючись того самого дня вранці з представниками влади і громадянського суспільства, Святіший Отець ще раз підтвердив рішучі зусилля, спрямовані на запобігання та викорінення цих явищ і на допомогу постраждалим.
«Церква живе в одвічному співіснуванні світла і тіні, – сказав Папа, – часто з плодами великої щедрості і надзвичайної відданості, а іноді, на жаль, з появою болючих контр-свідчень. Я маю на увазі трагічні події зловживань щодо дітей, лихо, з яким Церква бореться рішуче і твердо, вислуховуючи і супроводжуючи постраждалих осіб та впроваджуючи у всьому світі капілярну програму запобігання». Святіший Отець додав, що це явище є ганьбою, яке потрібно визнати і за яке потрібно просити пробачення. «Це наш сором і наше впокорення», – мовив він.
