Папа: шляхом оновлення Церкви є більша вірність її покликанню
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
Нещодавно у міланському видавництві святого Павла з’явилася книга «Жінки і чоловіки: питання культур. За Церкву, що складається з нас», яка стала результатом третьої з чотирьох зустрічей Ради Кардиналів у квітні 2024 року, присвяченої ролі жінки в Церкві. Передмову до цієї книги написав Папа Франциск.
Культурні тенденції, які впливають на реформи
На початку Святіший Отець цитує навчання ІІ Ватиканського собору про те, що кожне оновлення Церкви полягає у більшій вірності її покликанню. «Церква покликана до цієї постійної реформи, бо вона є спільнотою чоловіків й жінок, які усвідомлюють, що вони є спасенними грішниками, які завжди потребують прощення і навернення», – зазначає він. За його словами, синодальний шлях – це також шлях реформ, який, як і будь-який шлях навернення, може зустрічати зовнішні перешкоди та внутрішній опір. У наш час до цього розуміння додається також усвідомлення того, що «процес навернення людей та інституцій завжди відбувається в рамках культури», яка в чомусь може сприяти, а в чомусь перешкоджати особистим і церковним реформам.
«Коли жінка в домі Симона омиває ноги Ісуса своїми сльозами і витирає їх своїм волоссям, тут відіграє ключову роль культурно усталена звичка погано судити про таких жінок» (пор. Лк 7,36-50). Коли ж ближче до Пасхи інша жінка намащує голову Господа, до подиву додається певна заздрість (пор. Мк 14,3-11)», – зауважує Папа, додаючи, що жест жінки, по суті, є пророцтвом воскресіння.
Вміння розрізнення
«Нелегко розпізнати власні спротиви Євангелію, адже в них ідеї, навіть ті, що здаються добрими, переплітаються з емоціями та звичками, – зазначає Святіший Отець. – Необхідно зростати в умінні терпляче слухати власне серце, дивитися на власні звички і переконання очима Господа, присвячувати час роздумуванню над тим, як діє, говорить і відчуває Ісус. Особливо, коли йдеться про культурний опір, адже культура – це той таємничий корінь, який прив'язує нас до землі, родини, до релігійної традиції, з якої ми походимо». Тому так важливо навчитися розрізняти, «в цій великій мережі, подібно до рибалки з притчі, добру й погану рибу» (Мт 13,47-48).
За словами Папи, ознакою того, що спільнота добре розпізнала, є втіха. «Доки в церковній спільноті немає розради, розпізнання не є повним: можливо, йдеться про те, щоб глибше і без осуду слухати; можливо, про те, щоб прийти до більш певного рішення, нехай навіть ad experimentum; безумовно, йдеться про те, щоб приділяти більше уваги опорам, називати їх на імʼя і давати їм голос», – пише він.
На завершення Святіший Отець висловлює вдячність богословам, які зуміли «привернути увагу до зв'язку між культурою і Євангелієм, між культурою і опором оновленню».
