Папа: Церква є Церквою вбогих духом і грішників, які шукають прощення
о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан
«Ми тут є жебраками, які просять милосердя Отця, просячи прощення. Церква завжди є Церквою вбогих духом і грішників, які шукають прощення, а не Церквою лише праведників і святих, або радше, праведників і святих, які визнають себе вбогими і грішниками», – цими словами Папа Франциск розпочав свої роздуми, якими поділився під час покаянного богослужіння в базиліці Святого Петра у Ватикані. Цим богослужінням, яке Святіший Отець очолив ввечері, 1 жовтня 2024 р., завершилася дводенна духовна віднова для учасників другої сесії XVI Звичайної загальної асамблеї Синоду єпископів.
Богослужіння відбувалася у формі Літургії Слова та ділення свідченнями. Після вступної молитви прозвучало читання уривку з Книги Ісаї, а тоді постраждалий від сексуального насильства з боку представника духовенства, волотерка, яка займається допомогою мігрантам, які прибувають морем в Італію, та черниця з Сирії, як країни, що постраждала від війни, поділилися своїми свідченнями. Далі прозвучав покаянний псалом і читання уривка з Євангелії, після чого кардинали з Римської курії та з різних частин світу зачитали прохання про прощення, які написав Святіший Отець, зачитування яких чергувалося з конголезькою покаянною піснею. Тоді Папа Франциск підсумував усе своїми роздумами.
Рана, завдана стосункам
«Я хотів написати прохання про прощення, які зачитували деякі кардинали, тому що потрібно було назвати на ім'я наші головні гріхи», – сказав Наступник святого Петра, підкреслюючи, що гріх – це завжди «рана, завдана стосункам»: стосункам з Богом і стосункам з ближніми. І так само, як «ніхто не рятується наодинці», так і «гріх одного відбивається на багатьох».
«Церква за своєю суттю є Церквою віри і звіщення, завжди є стосунками, і тільки лікуючи хворі стосунки, ми можемо стати синодальною Церквою. Хіба ми можемо бути вірогідними у місії, якщо не признаємо наших помилок і не схиляємося, щоб загоїти рани, які ми спричинили своїми гріхами? Лікування рани починається з визнання гріха, яке ми щойно звершили», – мовив Папа.
Спокуса зайняти ввесь простір собою
Коментуючи притчу про митаря і фарисея, яка прозвучала під час читання уривка з Євангелії, проповідник звернув увагу на те, що «обоє ввійшли в храм, щоб молитися». Перший привертає увагу своєю пихатою поставою, немовби очікуючи винагороди за свої заслуги, чим позбавляє себе «несподіванки безкорисливості спасіння». «Його “я” не залишає місця ні для чого і ні для кого, навіть для Бога», – зауважив Святіший Отець, запитуючи, чи ж ми у Церкві часто не поводимося так само: «Як же часто також і ми заповнювали ввесь простір нашими словами, нашими судженнями, нашими титулами, переконаністю в тому, що маємо лише заслуги?».
Без примирення синодальна Церква неможлива
За словами Папи, сьогодні зібрані в базиліці стоять як митар, з опущеними очима, відчуваючи сором за гріхи. «Ми не зможемо призивати Боже ім’я, не попросивши прощення в братів і сестер, у землі, в усього створіння», – сказав він, наголошуючи, що без примирення ми не зможемо бути синодальною Церквою. «Як же ми можемо стверджувати, що хочемо прямувати вперед разом, не отримуючи і не даруючи прощення, яке відновлює сопричастя в Христі?» – запитав проповідник.
Покаянна молитва Папи
Підсумовуючи, Святіший Отець зазначив, що «ми зробили свою частину, також і помилки». Тепер же «продовжуємо, наскільки можемо» нашу місію, але скеровуючи погляд на молодь, що очікує «передачу естафети у свідченні». В цьому контексті Папа також попросив у молодих поколінь пробачення за те, «що ми не були вірогідними свідками».
Після короткої паузи для роздумів Святіший Отець прочитав наступну молитву: «Отче, ми зібралися тут, усвідомлюючи, що потребуємо Твого люблячого погляду. Наші руки порожні, ми можемо отримати лише стільки, скільки Ти можеш нам дати. Просимо у Тебе прощення за всі наші гріхи, допоможи нам відновити Твоє обличчя, яке ми спотворили своєю невірністю. Просимо прощення, відчуваючи сором, у тих, хто був поранений нашими гріхами. Дай нам відвагу щирого покаяння для справжнього навернення. Просимо про це, призиваючи Святого Духа, щоб Він наповнив Своєю благодаттю серця, які Ти створив, у Христі Ісусі, Господі нашому. Всі ми просимо прощення. Всі ми – грішники, але всі ми уповаємо на Твою любов, Господи. Амінь».
Чування завершилося проказуванням молитви «Отче наш» та знаком миру, після якого Папа уділив всім своє благословення.
Прохання про прощення
Подаємо переклад прохань про прощення, які Папа Франциск приготував на покаянне богослужіння і які під час молитви почергово зачитали кардинали.
Кардинал Освальд Ґрасіяс, Архиєпископ Бомбея (Індія)
Прошу прощення в Бога Отця, відчуваючи сором за гріх браку відваги, відваги, необхідної для пошуків миру між народами і державами, для визнання безмежної гідності кожного людського життя на всіх його етапах, від народження до старості, особливо дітей, хворих, убогих, визнання права мати роботу, землю, дім, сім'ю, спільноту, в якій можна вільно жити, визнання цінності, яку мають ландшафт і культура кожного куточка нашої планети. Для встановлення миру потрібна відвага: сказати «так» зустрічі і «ні» зіткненню; «так» повазі до угод і «ні» провокаціям; «так» щирості і «ні» дволикості. Від імені всіх нас, вірних, прошу прощення у тих, хто народжується сьогодні і народиться після нас, у майбутніх поколінь, які позичають нам цей світ і які мають право колись оселитися в ньому в згоді та мирі. Ще більшим є наш гріх, якщо ми для виправдання війни та дискримінації призиваємо Боже ім'я. Прости нас, Господи.
Кардинал Майкл Черні, S.I., Префект Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові
Прошу прощення, відчуваючи сором за те, що також і ми, віруючі, зробили, щоб перетворити створіння з саду на пустелю, маніпулюючи ним на свій розсуд; і за те, що ми не зробили, щоб цьому запобігти. Прошу прощення, відчуваючи сором, за всі випадки, коли ми не визнавали права та гідності кожної людської особи, дискримінуючи та експлуатуючи її – особливо маю на думці корінні народи – і за те, що ми були спільниками систем, які сприяли рабству та колоніалізмові. Прошу вибачення, відчуваючи сором, за те, що ми брали і беремо участь у глобалізації байдужості перед обличчям трагедій, які перетворюють морські маршрути і кордони між країнами для численних мігрантів зі шляху надії на шлях смерті. Цінність людини завжди вища за цінність кордону. Чую в цей момент голос Бога, Який запитує всіх нас: «Де твій брат, де твоя сестра?». Прости нас, Господи.
Кардинал Шон Патрік ОʼМеллі O.F.M. Cap., вислужений Архиєпископ Бостона (США)
Прошу прощення, відчуваючи сором, за всі випадки, коли ми, вірні, були співучасниками або безпосередньо вчиняли зловживання совістю, зловживання владою та сексуальні зловживання. Який же сором і біль я відчуваю, згадуючи насамперед про сексуальне насильство, скоєне проти неповнолітніх і вразливих людей, яке викрало невинність і осквернило сакральність слабких і беззахисних. Прошу прощення, відчуваючи сором, за всі випадки, коли ми використовували статус рукоположеного служіння і богопосвяченого життя, щоб чинити цей жахливий гріх, почуваючись у безпеці і захищеними, по-диявольськи визискуючи малих і вбогих. Прости нас, Господи.
Кардинал Кевін Джозеф Фаррелл, Префект Дикастерії у справах мирян, сім’ї та захисту життя
Прошу прощення від імені всіх у Церкві, особливо від нас, чоловіків, відчуваючи сором за всі ті випадки, коли ми не визнавали і не захищали гідність жінки, коли ми робили її безмовною і підлеглою, а не раз і експлуатували, особливо в стані богопосвяченого життя. Прошу прощення, відчуваючи сором за всі випадки, коли ми осуджували і засуджували перед тим, як заопікуватися вразливістю і ранами сім'ї. Прошу прощення, відчуваючи сором, за всі випадки, коли ми викрадали надію і любов у молодих поколінь, коли ми не розуміли делікатності переходів зростання, труднощів становлення особистості й не були готові пожертвувати собою заради їхнього права виражати свої таланти і професіоналізм, знайшовши гідну працю і отримуючи справедливу зарплату. Прошу прощення, відчуваючи сором за всі ті випадки, коли ми віддавали перевагу помсті замість того, щоб займатися пошуком справедливості, залишали покинутими у в’язницях тих, хто помиляється, та вдавалися до застосування смертної кари. Прости нас, Господи.
Кардинал Віктор Мануель Фернандес, Префект Дикастерії віровчення
Прошу прощення, відчуваючи сором за всі ті випадки, коли в Церкві, особливо ми, пастирі, яким доручено завдання утверджувати наших братів і сестер у вірі, не змогли зберегти і запропонувати Євангеліє як живе джерело вічної новизни, «індоктринуючи» його і ризикуючи звести його до купи мертвого каміння, щоб кидати ним в інших. Я прошу прощення, відчуваючи сором за всі ті випадки, коли ми давали доктринальне виправдання нелюдському поводженню. Прошу прощення, відчуваючи сором за те, що ми не були достовірними свідками того, що істина визволяє, за те, що ми перешкоджали різним законним формам інкультурації істини Ісуса Христа, Який завжди ступає стежками історії та життя, щоб Його могли знайти ті, хто хоче йти за Ним з вірою і радістю. Прошу прощення, відчуваючи сором за дії та упущення, які перешкоджали і досі перешкоджають відновленню єдності в християнській вірі нашої Церкви та автентичному братерству всього людського роду. Прости нас, Господи.
Кардинал Крістобаль Лопес Ромеро, SDB, Архиєпископ Рабата (Марокко)
Прошу прощення від імені всіх у Церкві, відчуваючи сором за те, що ми відвернулися від таїнства вбогих, вважаючи за краще прикрашати себе і вівтар коштовностями, винними в тому, що відбирають хліб у голодних. Прошу прощення, відчуваючи сором за інертність, яка утримує нас від прийняття покликання бути вбогою Церквою вбогих і яка спонукає нас піддаватися спокусі влади, лестощам перших місць і марнославних титулів. Прошу прощення, відчуваючи сором, за те, що піддаємося спокусі ховатися в центрі, захищені в наших церковних просторах, які хворіють на самодостатність, не бажаючи виходити назовні, занедбуючи місію на географічних та екзистенційних периферіях. Прости нам, Господи.
Кардинал Крістоф Шенборн, O.P., Архиєпископ Відня (Австрія)
Прошу прощення, відчуваючи сором за перешкоди, які ми чинимо у будуванні справді синодальної, симфонічної Церкви, яка усвідомлює себе як святий Божий люд, що йде разом, визнаючи спільну хрещальну гідність. Прошу прощення, відчуваючи сором за всі ті випадки, коли ми не слухали Святого Духа, вважаючи за краще слухати себе, захищаючи погляди та ідеології, які ранять сопричастя у Христі всіх, очікуваних Отцем наприкінці часів. Прошу прощення, відчуваючи сором за те, що ми перетворили авторитет на владу, придушуючи плюралізм, не слухаючи людей, утруднюючи участь у місії Церкви багатьох братів і сестер, забуваючи, що всі ми покликані через віру в Христа ставати в історії живим камінням єдиного храму Святого Духа. Прости нас, Господи.
