Папа єзуїтам Бенілюксу: шукати Бога в молитві та відважно йти на пограниччя

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ / Salvatore Cernuzio – Ватикан

Тема жінок та їхньої ролі в Церкві, яка неодноразово піднімалася під час подорожі в Люксембург і Бельгію 26-29 вересня, була також центральною в розмові Папи Франциска з 150 єзуїтами, з якими він зустрівся в Брюсселі. Як і під час кожної Апостольської подорожі, у програмі Святішого Отця не забракло приватної зустрічі з членами Товариства Ісуса. Зустріч зі співбратами не лише з Бельгії, але й з Люксембургу та Нідерландів, відбулася в Колегії святого Михаїла. Це була довірлива розмова, в якій перепліталися запитання та відповіді на теми, пов'язані з місією Товариства Ісуса сьогодні або з поточними подіями у світі та Церкві – від секуляризації до інкультурації, від Синоду до міграції. У вівторок, 8 жовтня 2024 р., виклад цієї розмови з’явився на сторінках єзуїтського часопису «La Civiltà Cattolica».

«Церква – це жінка»

«Церква – це жінка», – відповів Папа Франциск на запитання єзуїта про «труднощі в тому, щоб дати жінкам більш справедливе і адекватне місце в Церкві». «Я бачу жінку на дорозі харизми, і я не хочу обмежувати дискурс про роль жінки в Церкві лише темою священнослужіння», – додає він. За його словами, «як маскілізм, так і фемінізм є логікою “ринку”». Святіший Отець наголосив, що в цей час намагається «дедалі більше залучати жінок до Ватикану на дедалі відповідальніші посади. І речі змінюються: це можна побачити і відчути».

Папа нагадав, що секретарем Губернаторства є жінка, що в Дикастерії служіння цілісному людському розвиткові «також є жінка на посаді заступника очільника», що в «команді з призначення єпископів» є три жінки (призначені в 2022 році членкині Дикастерії у справах єпископів). «Відколи вони там, щоб відбирати кандидатів, справи йдуть набагато краще: вони гостріші у своїх судженнях». Також і в Дикастерії богопосвяченого життя «заступником очільника є жінка», і в Раді з питань економіки віце-координатор – жінка. «Словом, жінки входять у Ватикан на дуже відповідальні посади: ми будемо продовжувати цей шлях. Справи йдуть краще, ніж раніше», – запевнив Папа.

Інтеграція мігрантів

Під час розмови було заторкнуте питання міграції, яке, за словами Святішого Отця, вимагає поглибленого підходу. Він знову перерахував чотири дієслова, за допомогою яких потрібно діяти щодо мігрантів: прийняти, супроводжувати, підтримати, інтегрувати. Якщо цього немає, це стає «серйозною проблемою». «Неінтегрований мігрант закінчує погано, але так само погано закінчує і суспільство, в якому він опиняється», – попередив Папа, згадуючи про теракт 2016 року в самій Бельгії, який забрав життя 16 осіб, які загинули від рук двох терористів, пов'язаних з «ІДІЛ». «Ця трагедія також є наслідком відсутності інтеграції», тому «Церква повинна серйозно поставитися до своєї праці з мігрантами». Водночас, Папа Франциск ще раз наголосив на тому, «що є близьким його серцю», а саме, що «Європа більше не має дітей, вона старіє». «Вона потребує мігрантів, щоб відновити життя. Це стало питанням виживання», – сказав він.

 «Єузуїт не повинен нічого боятися»

Не тільки мало дітей, але й мало покликань. Цієї теми торкнувся один з ченців: «Яким ви бачите майбутнє парафіяльних спільнот без священників?». «Громада є важливішою за священника. Священник є служителем спільноти», – відповів Папа, наводячи приклад черниць, які беруть на себе роль провідниць спільноти в деяких частинах світу, як от одне перуанське жіноче згромадження, «особливою місією» якого є «йти туди, де немає священника». «Вони роблять все: проповідують, хрестять... Якщо врешті-решт присилають священника, то вони переїжджають в інше місце», – розповів Святіший Отець.

Щодо місії, то Папа, скеровуючи погляд на контекст Бельгії, однієї з найбільш секуляризованих країн Європи, закликав членів ордену, заснованого святим Ігнатієм, не боятися: «Єзуїт не повинен нічого боятися. Це людина, яка перебуває в напрузі між двома формами відваги: відвагою шукати Бога в молитві і відвагою йти на пограниччя». Як на «вчителів» він вказав на о. Маттео Річчі, о. Роберто Де Нобілі та інших великих місіонерів, які «своєю сміливістю навіть налякали декого в Церкві», але «накреслили межу інкультурації». Цю межу «слід шукати в розрізненні. А вона розпізнається через молитву». Єзуїтська молитва «розвивається в граничних, складних ситуаціях». «Це прекрасна річ нашої духовності: ризикувати», – наголосив Святіший Отець своїм співбратам з Товариства Ісусового.

 Нові форми язичництва

Якщо йдеться про складне явище секуляризації, то Папа Франциск звернув увагу на сучасні «форми язичництва». «Не має потреби в статуї язичницького бога, щоб говорити про язичництво: саме середовище, повітря, яким ми дихаємо, є газоподібним язичницьким богом! І ми повинні проповідувати цій культурі свідченням, служінням і вірою. А зсередини ми повинні робити це молитвою», – сказав він, зауваживши, що служіння робить діалог плідним, але діалогові часто заважає «потужний клерикалізм» у Церкві. «Там, де є клерикалізм, там немає служіння. На милість Божу, ніколи не плутайте євангелізацію з прозелітизмом!» – закликав Святіший Отець.

Інтелектуальний апостолят

За словами Папи, важливим є також «інтелектуальний апостолят», який є частиною покликання єзуїтів, які «повинні бути присутніми в академічному світі, в наукових дослідженням, а також у комунікації». «Слід чітко розуміти, – наголосив він, – що коли Генеральні Конгрегації Товариства Ісуса кажуть занурюватися в народ і в історію, це не означає “влаштовувати карнавал”, але включатися також і в найбільш інституційні контексти з певною “жорсткістю”, в хорошому сенсі цього слова. Не треба завжди шукати лише неформальність».

Благодать синодальності

Одне з питань стосувалося синодальності, яка є в центрі уваги Синоду, що зараз відбувається у Ватикані. «Синодальність не є легкою, ні, часом через те, що є авторитетні особи, які не сприяють діалогу. Парафіяльний священик може приймати рішення одноосібно, але він може приймати їх разом зі своєю радою. І так само єпископ, а також Папа». Святіший Отець висловив упевненість, що на Синоді «все буде з'ясовано саме синодальним методом»: «Синодальність в Церкві – це благодать! Влада здійснюється в синодальності».

Можливі беатифікації

Врешті, відповідаючи на запитання співбрата, Папа підтвердив, що відкрито беатифікаційний процес о. Педро Аррупе, єзуїта іспанського походження, Генерального Настоятеля єзуїтів від 1965 до 1983 року, проголошеного Слугою Божим. Проблема, за його словами, полягає в опрацюванні численних письмових матеріалів, що «вимагає часу». Щодо справи Анрі де Любака, ще одного «великого єзуїта», якого він часто цитує, Святіший Отець сказав, що не знає, «чи його справа була відкрита». У той же час він вже тоді повідомив своїм співбратам про те, що наступного дня публічно оголосив під час Святої Меси в Брюсселі, а саме про початок беатифікаційної справи короля Бодуена: «Це зробив я безпосередньо, тому що мені здається, що тут відбувається рух в цьому напрямку».