Папа: кожен покликаний звіщати Євангеліє відповідно до свого досвіду й культури
о. Яків Шумило, ЧСВВ – Ватикан
Нещодавно на сторінках єзуїтського часопису «La Civiltà Cattolica» з'явився виклад розмови Папи Франциска зі співбратами-єзуїтами у Індонезії, Тимор-Лешті та Сінгапурі, що відбувалася в рамках його Апостольської подорожі до цих країн. Зокрема, 4 вересня відбувалась зустріч з близько 200-та єзуїтами у Індонезії, 10 вересня у місті Ділі Святішого Отця вітав 41 єзуїт, служить в Тиморі-Лешті, а 11 вересня він зустрівся з 25 єзуїтами у Сінгапурі. Розмови стосувались соціального виміру Євангелія та його інкультурації, небезпеки «духовної світськості», покликання до богопосвяченого стану та формації в Товаристві Ісуса.
Молитва й турбота про соціальну справедливість
Відповідаючи на запитання індонезійських єзуїтів про допомогу найбільш маргіналізованим людям і тим, хто перебуває у скруті, Папа зауважив, що члени Товариства Ісуса повинні бути в найскладніших місцях, там, де найважче діяти. «Це наш спосіб “вийти за межі” для більшої Божої слави», – сказав він. А щоб добре робити це під проводом Святого Духа, необхідно багато молитви, у якій «знаходимо силу і натхнення протистояти соціальній несправедливості». У цьому контексті Наступник апостола Петра поділився, що його щоденна молитва розпочинається близько п’ятої години ранку, включає Євхаристійне богослужіння, особисту молитву, тиху молитву протягом дня, розарій, вечірню молитву та духовне читання. «Я відпочиваю, молячись. Ніколи не залишати молитву!» – підсумував він.
Святіший Отець також розповів про важливі аспекти у забезпеченні соціальної справедливості, відповідаючи на одне із запитань під час зустрічі з єзуїтами у Тиморі-Лешті. За його словами, ця тема повинна враховувати три людські мови: мову розуму, мову серця і мову рук. «Бути інтелектуалом, абстрагованим від реальності, означає марно працювати для соціальної справедливості; серце без розуму – теж нікуди не годиться; і мова рук без серця і без розуму – теж без толку», – підкреслив він. На його думку, історія Товариства Ісусового подає багато прикладів соціальної справедливості крізь призму реалізації соціального виміру Євангелія. «Коли святий Ігнатій просить нас бути креативними, він каже нам: подивіться на місця, часи і людей. Правила, конституції важливі, але завжди враховуйте місце, час і людей. Це виклик креативності та соціальної справедливості. Саме так треба встановлювати соціальну справедливість, а не за допомогою соціалістичних теорій», – зазначив Папа.
Потреба євангелізувати культуру
Один з єзуїтів у Індонезії, який є відповідальним за формацію, запитав Папу поради для доброї формації спільноти, яка включає осіб з різних країн. «Як сприяти міжкультурності, поважаючи мультикультурний “бекграунд” тих, хто навчається?» – поцікавився він. У відповідь Святіший Отець навів приклад інкультурації з книги Діяння Апостолів, яка розповідає про Святого Духа, Який об’єднав багатьох різних людей під час події П’ятидесятниці. «Єзуїти повинні мати здатність до інкультурації, як це робили багато місіонерів на різних континентах. А це означає, що єзуїт проповідує правильною мовою і в належній формі, відповідно до місця і часу. Двома стовпами є інкультурація Євангелія та євангелізація культури. Ось чому всі єзуїти різні, і це добре, що вони різні. Не існує єдиної моделі. Наше покликання полягає в тому, щоб дозволити Богові зробити так, щоб ми проповідували Євангеліє з усім багатством, яке Він нам дав», – поділився Папа. За його словами, кожен покликаний звіщати Євангеліє відповідно до свого віку, досвіду і культури, використовуючи розпізнання, щоб шукати і знаходити Бога там, де Він є, вже присутній у культурах. Для цього необхідне також товариство.
Клерикалізм, який руйнує Церкву
Під час зустрічі з єзуїтами у Ділі, столиці Тимору-Лешті, теми діалогу здебільшого стосувалися викликів перед Церквою, а також ролі Товариства Ісуса в Церкві. Зокрема, один з єзуїтів поцікавився у Святішого Отця про взаємини між Товариством і Вселенською Церквою. Відповідаючи, він пожартував, що ці відносини завжди «у стані війни». Пригадуючи свої перші роки у Товаристві та непрості моменти в історії, Папа заохотив присутніх прочитати промову Папи Павла VI до єзуїтів під час їхньої XXXII Генеральної Конгрегації, шо є «шедевром» й де чітко сказано, чого Церква очікує від Товариства. Крім того, він поділився думками про особливість єзуїтського покликання. «Єзуїт повинен бути сильним у тому, що він робить, сильним також у послуху, і не дозволяти нікому маніпулювати собою. Він прислухається до порад, так, але врешті-решт приймає рішення, керуючись мудрістю», – сказав він.
Наступне питання стосувалося ризику клерикалізму в Тимор-Лешті, який є дуже католицькою країною. За словами Святішого Отця, клерикалізм існує скрізь, а найгірше, що може статися з Церквою – це «духовна мирськість». «Клерикальна культура – це мирська культура. Тому святий Ігнатій так наполягає на дослідженні мирськості, духу світу, бо наші гріхи, особливо для людей пограниччя, будуть там, у тій сфері; в інтелектуальній світськості, в політичній світськості...», – зауважив він. На його думку, необхідно взяти на себе відповідальність і навчити молодих священиків жити по-іншому в своєму служінні, адже клерикалізм – це культура, яка руйнує Церкву і тому з ним необхідно боротися, стаючи пастирями Божого люду, щоб цього уникнути.
Цей заклик перегукується з наступною відповіддю Папи Франциска на запитання про найважливіші для нього рішення та виклики під час служіння Наступником апостола Петра. За його словами, те, що можна назвати програмою понтифікату міститься в його Апостольському напоумленні «Evangelii gaudium». Крім того, він наголосив на важливості проповідників, які є близькими до людей і до Бога та проявляють безмежне милосердя під час Святої Тайни Покаяння.
Плекати покликання через життя у посвяті
Наступна зустріч, яка відбулася у Сінгапурі, стосувалася особливостей плекання покликань до богопосвяченого життя та формації. У цьому контексті Святіший Отець насамперед зазначив, що молоді необхідно допомогти не тільки роздумувати над покликанням, а й давати можливість посвячувати себе у різних ділянках апостоляту. «Наприклад, я знаю міські дієцезії, де в деяких парафіях проводиться нічна душпастирська праця, яка називається “ніч солідарності”. У таких парафіях молодь з ентузіазмом допомагає бідним, роздає їм їжу. Тоді вони переживають свій час дозрівання віри. Не всі ходять на Святу Месу в неділю чи є віруючими, але вони наближаються і дозрівають через посвяту», – зауважив він. За словами Папи, сьогодні потрібно приймати молодь такою, якою вона є, ставлячи перед ними соціальні, освітні виклики, та супроводжувати їх з відвертістю й розсудливістю.
Наступне питання стосувалося формації у Товаристві Ісусовому, яка є досить тривалою та вимогливою в інтелектуальній сфері: чи не вартує змінити ці високі стандарти? Відповідаючи, Святіший Отець наголосив на тому, щоб ніколи не опускати ідеал, адже молодь має спрагу до автентичності. Він вказав на свою зустріч з молоддю Тимору-Лешті, де переконався, що юнаки і дівчата мають бажання посвяти та потребують супроводу на шляху втілення своїх ідеалів.
