Папа: мученики – переконливі свідки краси Євангелія

о. Тимотей Т. Коцур, ЧСВВ – Ватикан

Щоб бути святими потрібні не лише людські зусилля чи особисті старання жертовності та самозречення. Насамперед потрібно дозволити перемінити себе могутності Божої любові, яка є більшою від нас і робить нас здатними любити понад те, наскільки ми уявляли, що можемо це робити. На цьому наголосив Папа Франциск, приймаючи у четвер, 14 листопада 2024 р., на аудієнції учасників симпозіуму «Немає більшої любові. Мучеництво і жертва життя», який організувала Дикастерія в справах визнання святих, і який відбувався від 11 до 14 листопада 2024 року, щоб поглибити в історичному, культурному та соціальному контекстах XXI століття дійсність мучеництва, а також поглибити нову категорію для беатифікації та канонізації, якою є жертвування життя з любові до ближніх.

Братерство, що переступає через смерть

Коментуючи тему симпозіуму, Святіший Отець зауважив, що від найдавніших часів віруючі в Ісуса ставилися з великою пошаною до тих, хто заплатив найвищу ціну свого життя задля любові до Христа й до Церкви, перетворюючи їхні могили в місця культу. В дні їхнього народження для неба вони збиралися разом, «щоб зміцнити узи братерства, яке у Воскреслому Христі переступає через межі смерті». «У мученикові знаходимо риси досконалого учня, який наслідував Христа у зреченні себе та несенні свого хреста й, перемінений Його любов’ю, показав усім спасенну силу Його хреста», – сказав Наступник святого Петра, вказуючи на те, що це свідчення присутнє в усіх конфесіях.

Найпереконливіші свідки надії

Далі Папа нагадав про те, що якщо йдеться про справи проголошення мучеництва, «спільне чуття Церкви» визначило «три фундаментальні елементи». Насамперед, мученик – це християнин, який задля того, щоб не зректися віри, усвідомлено зазнає насильницької та передчасної смерті. Другий елемент – це смерть, завдана переслідувачем, спонукуваним ненавистю до віри, або до іншої чесноти, пов’язаної з нею. Врешті, жертва убивства виявляє неочікувані любов, терпеливість і лагідність, наслідуючи розіп’ятого Христа. «У різні епохи змінюється не саме поняття мучеництва, а конкретні способи, в які воно відбувається в тому чи іншому історичному контексті», – зауважив Святіший Отець, вказуючи на те, що сьогодні в багатьох частинах світу є численні мученики, що віддають життя за віру в Христа. Й у багатьох випадках християн переслідують за те, що «спонукувані своєю вірою в Бога, вони захищають справедливість, істину, мир, гідність людей». «У буллі проголошення наступного Ювілею я назвав свідчення мучеників найпереконливішим свідченням надії», – додав він, пояснюючи, що саме тому в рамках приготування до Святого Року він скликав Комісію Новомучеників, покликану зібрати свідчення про християн нашого часу, приналежних до різних конфесій, які віддали життя, щоб не зрадити Господа.

Життя, віддане з любові

Насамкінець Папа зауважив, що досвід канонізаційних процесів та постійне зіставлення з конкретним життям спонукали до формалізації загального сприйняття святого Божого люду щодо свідчення святості тих, «хто спонукуваний Христовою любов’ю, добровільно пожертвував своїм життям, прийнявши безсумнівну і близьку смерть». «Те, що вирізняє жертву життя, в якій відсутня постать переслідувача, – це наявність зовнішньої об'єктивно оцінюваної обставини, в яку учень Христа добровільно себе поставив і яка призводить до смерті. Також і в надзвичайному свідченні такого типу святості сяє краса християнського життя, яке вміє стати безмірним даром, подібно до Ісуса на хресті», – пояснив Святіший Отець.